Plus-que-parfait de l’indicatif у французькій мові утворюється додаванням до допоміжного дієслова avoir або être в imparfait у відповідній особі participe passé відмінюваного дієслова.

1. Plus-que-parfait може позначати минулу дію, що вже відбулася на час настання певного моменту в минулому. В такому значенні plus-que-parfait вживається з обставиною часу (complément de temps).

   En 1995, il avait soutenu sa thèse de doctorat. – 1995 року він уже захистив дисертацію.
   Une heure après, nous étions déjà partis. – Годину по тому ми вже поїхали.

   1. Якщо обставина позначає тривалість дії, plus-que-parfait може наголошувати, що така дія завершилася дуже скоро.

      On a apporté aux chats une assiette de lait; et, en cinq minutes, ils avaient tout lapé [5, с. 247]. – Котам принесли тарілку молока, і за п’ять хвилин вони її геть-чисто вилизали.

      Таке значення в деяких контекстах також може вживатися для зображення повторюваної дії.

      Tous les jours, on apportait aux chats une assiette de lait; et, en cinq minutes, ils avaient tout lapé [5, с. 247]. – Щодня котам приносили тарілку молока, і за п’ять хвилин вони її геть-чисто вилизували.

2. Plus-que-parfait може позначати дію, що відбулася раніше за іншу минулу дію, висловлену іншим минулим часом (passé composé, passé simple, imparfait, passé antérieur) або також plus-que-parfait.

   (стосовно до passé composé): J’ai regardé le film que tu m’avais recommandé. – Я переглянув фільм, який ти мені рекомендував.
   (стосовно до passé simple): Jérôme se rappela qu’il n’avait jamais visité Toulouse. – Жером згадав, що ніколи не відвідував Тулузи.
   (стосовно до imparfait): Nous avions beaucoup travaillé et nous nous sentions fatigués. – Ми багато працювали і тепер почувалися втомленими.
   (стосовно до plus-que-parfait): Il avait vendu en 1972 la maison qu’il avait achetée trois ans plus tôt. – 1972 року він продав будинок, що його був купив три роки тому.
   В останньому випадку в підрядному реченні часто вживається форма plus-que-parfait surcomposé:

   Il avait vendu en 1972 la maison qu’il avait eu achetée trois ans plus tôt. – 1972 року він продав будинок, що його був купив три роки тому.

   Про plus-que-parfait surcomposé див. детально в розділі «Temps surcomposés».

   1. У непрямій мові (discours indirect) після дієслова в минулому часі plus-que-parfait замінює passé composé або imparfait, що вживаються у прямій мові (discours direct).

      (discours direct): Elle m’a dit : « J’ai acheté un nouveau livre. » – Вона мені сказала: «Я купила нову книгу».
      (discours indirect): Elle m’a dit qu’elle avait acheté un nouveau livre. – Вона мені сказала, що була купила нову книгу.

   2. У підрядному реченні після après que, quand plus-que parfait часто позначає повторювану дію. У головному реченні в цьому разі вживається imparfait de répétition.

      Quand j’avais joué au football, je me reposais. – Після гри у футбол я відпочивав.

      Але значення повторюваності відсутнє з après que, якщо в imparfait у головному реченні вжито дієслово стану.

      Le lien fédéral demeurait fort, 500 ans après que l’Étrurie avait cessé d’exister. (Jacques Heurgon, « Les Étrusques », у [5, с. 246]) – Федеративні зв’язки досі були сильними 500 років по тому, як Етрурія зникла.

   3. Якщо plus-que-parfait позначає минулу дію поруч з indicatif présent, існує посилання на ближчий минулий час, що мається на думці, але не висловлюється безпосередньо (passé implicite).

      C’est encore toi ? Je t’avais dit de ne jamais venir ici. – Це знову ти? Я казав тобі ніколи сюди не приходити.

1. У гіпотетичних конструкціях plus-que-parfait обов’язково вживається в підрядних реченнях після si на позначення нереальної дії минулого часу. При цьому в головному реченні вживається дієслово в conditionnel passé.

   У літературній мові в аналогічній функції як у підрядному, так і в головному реченні також може вживатися subjonctif plus-que-parfait. Див. детально в розділі «Subjonctif plus-que-parfait».
   Si nous étions sortis dix minutes plus tôt, nous serions arrivés à temps. – Якби ми вийшли на десять хвилин раніше, ми б приїхали вчасно. (але ми не вийшли раніше, а тому запізнилися)
   Si tu m’avais téléphoné la semaine dernière, je t’aurais invité à la fête. – Якби ти зателефонував мені того тижня, я б запросив тебе на свято. (але ти не зателефонував, тому я тебе не запросив)
   Уживання в підрядному реченні після si conditionnel passé є помилковим.

   Si tu m’aurais téléphoné…

   1. У головному реченні також може вживатися conditionnel présent. У цьому разі plus-que-parfait в підрядному реченні після si позначає можливу дію в майбутньому, яка передуватиме іншій майбутній дії, при цьому висловлюючи певний сумнів щодо її настання.

      Si j’avais terminé mon roman pour le 15 juin, il pourrait encore paraître en septembre [1, с. 485]. – Якби я закінчив роман до 15 червня, його ще могли б видати у вересні.
      Si j’avais retrouvé votre livre à 7 heures, je vous l’apporterais [5, с. 248]. – Якщо раптом я знайду вашу книгу до сьомої, я вам її принесу.

   2. У гіпотетичних конструкціях із si plus-que-parfait також може вживатися у головному реченні, виконуючи роль conditionnel passé.

      Si tu lui avais demandé pardon, elle t’avait pardonné (= elle t’aurait pardonné). – Якби ти її перепросив, вона б тобі вибачила.

      У цьому разі причинно-наслідковий зв’язок підкреслюється ще більше, якщо в головному реченні вживається indicatif imparfait.

      Si tu lui avais demandé pardon, elle te pardonnait (= elle t’aurait pardonné). – Якби ти її перепросив, вона б тобі вибачила.

      Див. також розділ «Indicatif imparfait (незакінчений минулий час дійсного способу)».

2. Після comme si plus-que-parfait вживається для висловлення можливої причини, яка послугувала причиною певній теперішній або минулій дії.

   Tu hausses les épaules comme si j’avais dit quelque chose d’extraordinaire. – Ти знизуєш плечима так, ніби я сказав щось неймовірне.

   Tu as haussé les épaules comme si j’avais dit quelque chose d’extraordinaire. – Ти знизав плечима так, ніби я був сказав щось неймовірне.

   У літературній мові в аналогічній функції може вживатися subjonctif plus-que-parfait. Див. детально в розділі «Subjonctif plus-que-parfait».

3. Plus-que parfait може вживатися в окличних або питальних реченнях після si за відсутності головного речення для висловлення низки інших модальних значень:

   1. Побажання (souhait).

      Si vous aviez pu m’aider ! – Якби ж ви могли мені допомогти! (я б дуже хотів, щоб ви мені зараз допомогли)

   2. Жалкування (regret).

      Si j’avais su !… – Якби ж я знав…

   3. Докору (reproche).

      Si tu m’avais écouté !… – Якби ж ти мене був послухав… (тоді, раніше)

   4. Спонукання або поради (invitation, conseil).

      Et si tu étais allé te reposer un peu ? – Може, тобі слід піти трохи відпочити?

   5. Страху, хвилювання (peur, inquiétude).

      Et si on m’avait vu !… – А що як мене бачили?..

4. Plus-que-parfait може вживатися для ввічливого звертання до людини в теперішньому часі (plus-que-parfait d’atténuation, de politesse). Завдяки тому, що таке звернення штучно «відсувається» до минулого часу, воно звучить пом’якшено.

   J’étais venu vous présenter mon projet. – Я б хотів представити вам мій проект.

   J’étais venu vous demander un service. – Я прийшов прохати вас про послугу.

   У такій функції plus-que-parfait майже завжди вживається з дієсловом venir. Натомість із дієсловом vouloir уживається imparfait.

5. Plus-que-parfait може вживатися у звертаннях до малих дітей, а також до тварин (plus-que-parfait hypocoristique). У цьому значенні дія штучно відсувається в більш віддалений минулий час, а друга особа у звертанні замінюється на третю (відбувається транспонування).

   (мати говорить до дитини): Elle avait bien mangé, la petite fille, elle avait été bien sage. – Наша дівчинка так добре поїла, вона така слухняна…

1. Arrivé M., Gadet F., Galmiche M. La grammaire d’aujourd’hui : guide alphabétique de linguistique française. 5-е вид. Париж: Flammarion, 2010. 710 с.
2. Delatour Y., Jennepin D., Léon-Dufour M., Teyssier B. Nouvelle grammaire du français. Париж: Hachette Livre, 2004. 368 с.
3. Dubois J., Lagane, R. Grammaire. Париж: Larousse, 2009. 154 с.
4. Grevisse M., Goosse A. Le Bon usage. 14-е вид. Брюссель: De Boeck-Duculot, 2007. 1600 с.
5. Mauger G. Grammaire pratique du français d’aujourd’hui. 7-е вид. Париж: Librairie Hachette, 1968. 420 с.
6. Narjoux C. Le Grevisse de l’étudiant : grammaire graduelle du français. 4-е вид. Брюссель: De Boeck Supérieur, 2018. 768 с.
7. Office québécois de la langue française. Conditionnel dans les phrases hypothétiques. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4140 (дата звернення: 24.09.2018).
8. Riegel M., Pellat J.-C., Rioul R. Grammaire méthodique du français. 4-е вид. Париж: Presses Universitaires de France, 2009. 1152 с.
9. Stavinohová Z. Les temps passés de l’indicatif dans le français contemporain. V Brně: Univerzita J.E. Purkyně, 1978. С. 75–103. URL: https://digilib.phil.muni.cz/bitstream/handle/11222.digilib/121374/SpisyFF_212-1978-1_6.pdf (дата звернення: 25.09.2018).