Дієслова першої групи відмінюються за загальним правилом: від інфінітива (infinitif) відкидаються закінчення -er і додаються відповідні закінчення для конкретних осіб:

1. Якщо інфінітив дієслова в передостанньому складі має e німе (e muet; у різних класифікаціях також e caduc, e instable), в усіх особах однини та 3-й особі множини indicatif présent таке e змінюється на è (відкритий звук [ɛ]) перед останнім складом з e німим (mener, promener, semer, achever, lever, peser тощо):

   mener: je mène, tu mènes, il mène, nous menons, vous menez, ils mènent

   semer: je sème, tu sèmes, il sème, nous semons, vous semez, ils sèment

2. У дієсловах на -eler, -eter німе e з передостаннього складу в усіх особах однини та 3-й особі множини indicatif présent перед останнім складом з e німим змінюється на відкритий звук [ɛ] одним із двох способів:

   1. Шляхом додавання діакритичного знака accent grave до літери e в передостанньому складі (geler, celer, peler, acheter та подібні):

      geler: je gèle, tu gèles, il gèle, nous gelons, vous gelez, ils gèlent

      acheter: j’achète, tu achètes, il achète, nous achetons, vous achetez, ils achètent

   2. Шляхом подвоєння приголосної l або t відповідно, що передує закінченню в інфінітиві (appeler, amonceler, ruisseler, jeter, projeter, feuilleter та подібні):

      appeler: j’appelle, tu appelles, il appelle, nous appelons, vous appelez, ils appellent

      jeter: je jette, tu jettes, il jette, nous jetons, vous jetez, ils jettent

      У своїх поправках до правопису 1990 р. (rectifications de l’orthographe 1990) Французька академія (Académie française) радить відмінювати всі слова на -eler та -eter, крім appeler, jeter та їхніх похідних, з уживанням accent grave на позначення відкритого звука [ɛ] [8, с. 5]:

      feuilleter: je feuillète, tu feuillètes, il feuillète… ils feuillètent (у традиційному правописі: je feuillette, tu feuillettes, il feuillette… ils feuillettent);

      amonceler: j’amoncèle, tu amoncèles, il amoncèle… ils amoncèlent (у традиційному правописі: j’amoncelle, tu amoncelles, il amoncelle… ils amoncellent).

      Оскільки такі зміни мають лише характер рекомендацій, сьогодні граматично правильні обидва варіанти написання. Однак традиційні академічні граматики французької мови віддають перевагу саме традиційному правописові.

3. Якщо інфінітив дієслова в передостанньому складі має літеру é (закритий звук [e]), в усіх особах однини та 3-й особі множини indicatif présent через наявність німого e в останньому складі літера é замінюється на літеру è (відкритий звук [ɛ]) (répéter, espérer, préférer, posséder, accélérer, célébrer, compléter, considérer тощо):

   répéter: je répète, tu répètes, il répète, nous répétons, vous répétez, ils répètent

   espérer: j’espère, tu espères, il espère, nous espérons, vous espérez, ils espèrent

4. Якщо закінченню в інфінітиві дієслова передує літера g, у 1-й особі множини для збереження звука [ʒ] замість [g] перед закінченням -ons додається літера e (manger, changer, interroger, loger, nager, protéger тощо):

   manger: je mange, tu manges, il mange, nous mangeons, vous mangez, ils mangent

   changer: je change, tu changes, il change, nous changeons, vous changez, ils changent

   1. У дієсловах на -guer літера u є частина кореня та зберігається в усіх особах, передаючи звук [g] (blaguer, fatiguer тощо):

      blaguer: je blague, tu blagues, il blague, nous blaguons, vous blaguez, ils blaguent

5. Якщо закінченню в інфінітиві дієслова передує літера c, у 1-й особі множини для збереження звука [s] замість [k] перед закінченням -ons до літери c додається діакритичний знак cédille (commencer, annoncer, lancer, forcer, placer, renoncer тощо):

   commencer: je commence, tu commences, il commence, nous commençons, vous commencez, ils commencent

   annoncer: je annonce, tu annonces, il annonce, nous annonçons, vous annoncez, ils annoncent

6. Для дієслів на -oyer, -uyer в усіх особах однини та 3-й особі множини літера y переходить у літеру i перед німим e (employer, envoyer, nettoyer, tutoyer; appuyer, ennuyer, essuyer тощо):

   employer: j’emploie, tu emploies, il emploie, nous employons, vous employez, ils emploient

   appuyer: j’appuie, tu appuies, il appuie, nous appuyons, vous appuyez, ils appuient

   1. У дієсловах на -eyer літера y завжди залишається в усіх особах (grasseyer, volleyer тощо):

      grasseyer: je grasseye, tu grasseyes, il grasseye, nous grasseyons, vous grasseyez, ils grasseyent

7. Для дієслів на -ayer в усіх особах однини та 3-й особі множини літера y може або переходити, або не переходити в літеру i перед німим e, утворюючи рівноправні паралельні форми (payer, essayer, effrayer, balayer тощо):

   payer: je paie/paye, tu paies/payes, il paie/paye, nous payons, vous payez, ils paient/payent

   essayer: j’essaie/essaye, tu essaies/essayes, il essaie/essaye, nous essayons, vous essayez, ils essaient/essayent

8. Дієслова на -éer у всіх особах зберігають é (créer, maugréer тощо):

   créer: je crée, tu crées, il crée, nous créons, vous créez, ils créent

Дієслова другої групи відмінюються за загальним правилом: від неозначеної форми (інфінітива) відкидається закінчення -ir і додаються відповідні закінчення для конкретних осіб.

1. У дієслові haïr та похідних в усіх особах однини tréma зникає, а в усіх особах множини – зберігається.

   haïr: je hais, tu hais, il hait, nous haïssons, vous haïssez, ils haïssent

Загальних правил утворення теперішнього часу для дієслів третьої групи не існує (відбуваються зміни в корені), тому можна зсистематизувати лише типові закінчення таких дієслів в indicatif présent:

1. Закінчення -s, -s, -t, -ons, -ez, -ent має більшість дієслів третьої групи:

   partir: je pars, tu pars, il part, nous partons, vous partez, ils partent

   venir: je viens, tu viens, il vient, nous venons, vous venez, ils viennent

   voir: je vois, tu vois, il voit, nous voyons, vous voyez, ils voient

   sortir: je sors, tu sors, il sort, nous sortons, vous sortez, ils sortent

   courir: je cours, tu cours, il court, nous courons, vous courez, ils courent

   mourir: je meurs, tu meurs, il meurt, nous mourons, vous mourez, ils meurent

   naître: je nais, tu nais, il naît, nous naissons, vous naissez, ils naissent

   mettre: je mets, tu mets, il met, nous mettons, vous mettez, ils mettent

   devoir: je dois, tu dois, il doit, nous devons, vous devez, ils doivent

   craindre: je crains, tu crains, il craint, nous craignons, vous craignez, ils craignent

   résoudre: je résous, tu résous, il résout, nous résolvons, vous résolvez, ils résolvent

2. Закінчення -s, -s, -d/c/t, -ons, -ez, -ent мають дієслова на -dre, -cre, -tre (крім дієслів на -indre або -soudre):

   prendre: je prends, tu prends, il prend, nous prenons, vous prenez, ils prennent

   convaincre: je convaincs, tu convaincs, il convainc, nous convainquons, vous convainquez, ils convainquent

   mettre: je mets, tu mets, il met, nous mettons, vous mettez, ils mettent

3. Закінчення -x, -x, -t, -ons, -ez, -ent мають дієслова pouvoir, vouloir, valoir, безособове falloir (відмінюється тільки в 3-й ос. одн.) та похідні від них дієслова:

   pouvoir: je peux, tu peux, il peut, nous pouvons, vous pouvez, ils peuvent

   vouloir: je veux, tu veux, il veut, nous voulons, vous voulez, ils veulent

   valoir: je vaux, tu vaux, il vaut, nous valons, vous valez, ils valent

   falloir: il faut

4. Закінчення -e, -es, -e, -ons, -ez, -ent мають дієслова третьої групи, закінченню яких в інфінітиві передують дві літери l або група приголосних (cueillir, tressaillir, ouvrir, souffrir, offrir тощо):

   cueillir: je cueille, tu cueilles, il cueille, nous cueillons, vous cueillez, ils cueillent

   ouvrir: j’ouvre, tu ouvres, il ouvre, nous ouvrons, vous ouvrez, ils ouvrent

5. Дієслово asseoir та його похідні мають два паралельні типи закінчень:

   asseoir: j’assieds/assois, tu assieds/assois, il assied/assoit, nous asseyons/assoyons, vous asseyez/assoyez, ils asseyent/assoient

6. Дієслова avoir, être, aller, faire, dire мають нетипові закінчення в деяких особах (у таблиці – виділено зеленим кольором):

   	avoir	être	aller	faire	dire
   je (j')	ai	suis	vais	fais	dis
   tu	as	es	vas	fais	dis
   il/elle/on	a	est	va	fait	dit
   nous	avons	sommes	allons	faisons	disons
   vous	avez	êtes	allez	faites	dites
   ils/elles	ont	sont	vont	font	disent

1. Дія, що відбувається в момент мовлення

   Indicatif présent може позначати дію, яка відбувається безпосередньо зараз, у момент мовлення.

   Qu’est-ce que tu fais ? – J’écris une lettre à mon ami. – Що ти робиш? – Я пишу листа другові.

   Je vous jure que je n’ai rien vu. – Присягаюся, я нічого не бачив.

   1. Така дія також може бути більш тривала в часі:

      La nuit tombe [9, с. 234]. – Западає ніч. (Процес розпочався до початку мовлення та триватиме певний час по його закінченні.)

   2. Початок дії в минулому, що триває досі, може бути визначений обставиною часу (у цьому разі увага все одно зосереджується на дії в момент мовлення):

      Il neige depuis quelques jours déjà. – Сніг іде вже кілька днів.

      Дія також може бути зорієнтована на майбутній час, а обставина часу може означати початкову точку відліку:

      Désormais, je me lève à cinq heures [16, с. 532]. – Відтепер я прокидаюсь о п’ятій.

   У такій функції présent часто вживається:

   1. В описах:

      Pierre habite la rue voisine. Il a deux filles qui l’aiment beaucoup. – П’єр мешкає на сусідній вулиці. Він має двох дочок, які його дуже люблять.

   2. В аналізі текстів, фільмів тощо:

      Dans Les trois mousquetaires, Dumas peint les évènements du XVIIe siècle. – У своєму романі «Три мушкетери» Дюма зображує події XVII сторіччя.

   3. У спортивних та інших коментарях:

      Une contre-attaque de Bordeaux ! Ils sortent trois contre trois. Cornelius passe la balle. Attention, c’est Briand qui frappe ! Raté… – Контратака «Бордо»! Троє проти трьох. Корнеліус віддає пас. Бріан! Удар! Повз ворота…

2. Дія, що відбувається регулярно (présent d'habitude)

   Indicatif présent може позначати дію, яка відбувається звично або регулярно (présent d’habitude). У такому разі часто вживається обставина часу (complément de temps).

   Le facteur vient à neuf heures le lundi. – Листоноша приходить щопонеділка о дев’ятій.

   Mon mari fume. – Мій чоловік палить.

   Без уживання обставини часу тлумачення фрази може різнитися залежно від контексту:

   Mon mari fume. – Мій чоловік палить. (чоловік має звичку палити)

   Mon mari fume. – Мій чоловік курить. (чоловік курить безпосередньо зараз надворі)

3. Опис загального факту (présent gnomique, permanent)

   Indicatif présent може вживатися для опису загального факту, який існує поза будь-якими часовими межами (vérité générale) (présent gnomique, permanent).

   L’herbe est verte. – Трава [є] зелена.

   L’eau gèle à 0 °C. – Вода замерзає за температури 0 °C.

   У такій функції présent часто використовується в прислів’ях та приказках.

   Quand le chat n’est pas là, les souris dansent. – Коли миші кота не чують, то собі безпечно гарцюють.

   À l’œuvre on connaît l’Artisan. – Діло майстра величає.

1. Дія, що має відбутися в близькому майбутньому

   Indicatif présent може позначати дію, що має відбутися в близькому майбутньому. У такому значенні présent уживається з обставиною часу (complément de temps).

   Notre train part dans deux heures. – Наш потяг вирушає за дві години.

   Jérôme vient dans dix minutes. – Жером прийде за десять хвилин.

   Позначувана дія може також відбуватися у менш близькому майбутньому. У такому разі її розглядають як таку, що неминуче має відбутися або що має значну вагу.

   J’achète une maison dans cinq ans. – За п’ять років я придбаю будинок.

2. Дія, яка нещодавно відбулася

   Indicatif présent може позначати дію, яка лише щойно відбулася (часто з дієсловами руху: sortir, quitter тощо). Здебільшого в такій функції présent уживається з обставиною часу, проте обставина часу може не вживатися, якщо час дії зрозумілий з контексту.

   Je sors du métro à l’instant. – Я щойно вийшов з метро.

   Il sort d’ici [9, с. 235]. – Він щойно вийшов.

   У подібному значенні може вживатися перифрастична конструкція venir de + infinitif. У фразі je viens de sortir du métro (я щойно вийшов з метро) вона дещо чіткіше розмежовує час мовлення та дію, яка щойно відбулася, тимчасом як уживання в цьому разі présent наближає подію, яка нещодавно відбулася, до часу мовлення.

3. Дія, яка відбулася в далекому минулому (présent de narration, narratif, historique)

   Indicatif présent може позначати дію, яка відбулася в далекому минулому (présent de narration, présent narratif, présent historique). У такому значенні він використовується в письмовій мові в книжках та оповіданнях, в описі історичних подій тощо, виконуючи роль passé simple. Завдяки вживанню présent минула подія ніби наближається в часі до читача.

   Le ciel était claire. Tout d’un coup, le tonnerre éclate. – Небо було ясне. Аж раптом загриміло.

   En 1789, le peuple de Paris prend la Bastille [16, с. 533]. – 1789 року паризький люд здобув Бастилію.

4. Пророцтва й передбачення (présent prophétique)

   Рідше indicatif présent може також уживатися в пророцтвах та передбаченнях (здебільшого в класичній трагедії), позначаючи майбутню дію та наближаючи її в уяві читача або слухача (présent prophétique) [16, с. 533; 1, с. 564].

   Quelle Jérusalem nouvelle Sort du fond du désert… (Jean Racine, «Athalie», у [16, с. 533]. – Який буде новий Єрусалим, Що зродиться з надр пустелі…

5. У функції impératif

   Indicatif présent може виконувати низку модальних функцій у значенні impératif (наказового способу), позначаючи:

   1. Наказ:

      Toi, tu ne dis pas de telles choses ! – Не смій казати такого!

   2. Прохання – у питальній формі:

      Tu me passes le sel ? [10, с. 345] – Передаси мені сіль?

   3. Пораду, інструкцію:

      (у рецепті): Vous faites chauffer la crème avec le beurre. Ensuite vous ajoutez le chocolat tout en mélangeant. – Розігрійте вершки з маслом. Тепер додайте шоколад, постійно помішуючи.

      (указуючи шлях): Vous prenez la première rue à droite, vous tournez à gauche… [9, с. 235]. – Ви підете першою вулицею праворуч, тоді повернете ліворуч…

6. В умовних конструкціях після si

   Indicatif présent обов’язково вживається в умовних конструкціях після si conditionnel на позначення майбутньої дії (при цьому дієслово в головному реченні вживається у futur simple).

   Si tu ne payes pas l’amende, la police saisira ton auto. – Якщо ти не сплатиш штраф, поліція забере твоє авто.

   Si Bernardine me prête sa robe, je pourrai aller au bal. – Якщо Бернардін позичить мені свою сукню, я зможу піти на бал.

   Уживання майбутнього часу після si conditionnel є неправильне та неприпустиме:

   Si tu ne paieras pas… Si Bernardine me prêtera…

7. У низці сталих конструкцій

   Indicatif présent також уживається в низці сталих конструкцій: est-ce que (чи), qu’est-ce qui (хто), n’importe (байдуже), comme il faut (як годиться) тощо. Але в деяких випадках такі й подібні конструкції можуть уживатися також в інших часах.

1. Arrivé M., Gadet F., Galmiche M. La grammaire d’aujourd’hui : guide alphabétique de linguistique française. 5-е вид. Париж: Flammarion, 2010. 710 с.
2. Bescherelle. Conjugeur. Bescherelle. URL: https://bescherelle.com/conjugueur.php (дата звернення: 19.09.2018).
3. Bescherelle. Toutes les règles – Comment conjuguer un verbe ? Bescherelle. URL: https://bescherelle.com/toutes-les-regles (дата звернення: 19.09.2018).
4. Delatour Y., Jennepin D., Léon-Dufour M., Teyssier B. Nouvelle grammaire du français. Париж: Hachette Livre, 2004. 368 с.
5. Dubois J., Lagane, R. Grammaire. Париж: Larousse, 2009. 154 с.
6. Grevisse M., Goosse A. Le Bon usage. 14-е вид. Брюссель: De Boeck-Duculot, 2007. 1600 с.
7. Le Robert. Le Grand Robert de la langue française. URL: https://gr.bvdep.com/robert.asp (дата звернення: 16.02.2019).
8. Les rectifications de l’orthographe : Rapport de l’Académie française, 06.12.2018. URL: http://www.academie-francaise.fr/sites/academie-francaise.fr/files/rectifications_1990.pdf (дата звернення: 16.02.2019).
9. Mauger G. Grammaire pratique du français d’aujourd’hui. 7-е вид. Париж: Librairie Hachette, 1968. 420 с.
10. Narjoux C. Le Grevisse de l’étudiant : grammaire graduelle du français. 4-е вид. Брюссель: De Boeck Supérieur, 2018. 768 с.
11. Office québécois de la langue française. Généralités sur le présent de l’indicatif. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4199 (дата звернення: 15.02.2019).
12. Office québécois de la langue française. Terminaison des verbes des 2e et 3e groupes au présent de l’indicatif. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?t1=1&id=4213 (дата звернення: 15.02.2019).
13. Office québécois de la langue française. Valeurs particulières du présent de l’indicatif. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4200 (дата звернення: 15.02.2019).
14. Office québécois de la langue française. Verbes des 2e et 3e groupes au présent de l’indicatif. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4214 (дата звернення: 16.02.2019).
15. Office québécois de la langue française. Verbes du 1er groupe au présent de l’indicatif. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4212 (дата звернення: 15.02.2019).
16. Riegel M., Pellat J.-C., Rioul R. Grammaire méthodique du français. 4-е вид. Париж: Presses Universitaires de France, 2009. 1152 с.