Читачка Зоряна запитує: «Якого роду слово укулеле – назва різновиду гітари?».

Слово укуле́ле – середнього роду.

Слово укулеле – це іменник іншомовного походження з кінцевим -е, що належить до невідмінюваних.

За своїми морфологічними характеристиками такі слова в українській мові традиційно належать до середнього роду (порівняйте: інтерв’ю, пюре, таксі, рагу, су тощо). Відхилення в родовій належності можуть траплятися тоді, коли відповідний іншомовний іменник, що позначає назву неістоти, набуває граматичного роду ширшої загальнородової назви (наприклад, І. Р. Вихованець і К. Г. Городенська [1, с. 92] наводять невідмінювані іменники гінді, урду, фарсі, що, попри морфологічні характеристики, мають жіночий рід відповідно до роду загальнородового поняття мова, яке їх об’єднує).

Слова укулеле доступні нам словники не містять. Проте, наприклад, слово ба́нджо – ще один вид гітари – словникові видання [4; 3; 2] фіксують як іменник середнього роду. Інших назв різновидів гітари, які морфологічно можна віднести до середнього роду, словники не наводять. Це дозволяє дійти висновку, що сьогодні для відповідної категорії іменників хитання в бік роду загальнородового слова «гітара» або «інструмент» не засвідчені.

Отже, слово укуле́ле належить до середнього роду.

У цій статті, як і в інших, ми не наводимо інформації, поданої в низці джерел, таких як Великий тлумачний словник української мови за ред. В. Т. Бусла видавництва «Перун», модуль словозміни Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/) тощо. Ці видання ми не аналізуємо як недостовірні.

• Який рід мають слова чіа, кіноа?
• Якого роду слово брауні: чоловічого чи середнього?
• Чи можна вживати в однині слово зрази(назва страви) і якого воно буде роду? Яке правильне закінчення родового відмінка множини: зразів чи зраз?

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
2. Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживання. Київ : Наукова думка, 1989. 830 с.
3. Лозова Н. Є. Іменник. Граматичний довідник. Київ: Наукова думка, 2016. 285 с.
4. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
5. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін. ; за ред. А. П. Грищенка. 3-тє вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
6. Сучасна українська мова / О. Д. Пономарів та ін. ;за ред. О. Д. Пономарева. 3-є вид., перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.