1. Граматика
  2. Українська
  3. Чи можна вживати в однині слово «зрази» (назва страви) і якого воно буде роду? Яке правильне закінчення родового відмінка множини: «зразів» чи «зраз»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 07.04.2020, 09:55

Розділ «Мовна консультація»

Чи можна вживати в однині слово зрази (назва страви) і якого воно буде роду? Яке правильне закінчення родового відмінка множини: зразів чи зраз?

Запитання

Читачка Мілена запитує: «Чи можна вживати в однині слово зрази (назва страви)? У словниках дається тільки множина. Якщо можна, то якого роду буде однина: жіночого (зраза) чи чоловічого (зраз)? Якщо не можна, то як називати окрему одиницю страви? І якою буде форма родового відмінка множини: зразів чи зраз?».

Відповідь

Чи можна вживати слово зра́зи в однині?

Слово зра́зи як множинний іменник (тобто такий, що вживаний тільки в граматичній формі множини і не має форми однини) фіксують авторитетні «Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка [6], Російсько-український академічний словник у 4 томах (РУАС) за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [5], Словник української мови в 11 томах (СУМ-11) [7], Етимологічний словник української мови у 7 томах (ЕСУМ) [2] та ціла низка інших українських словників [3; 9; 4; 1].

Відшукати форму однини зра́за (жін. р.) іменника зра́зи нам вдалося лише в сучасному Словнику української мови у 20 томах [8]. Однак цей словник характеризується низькою якістю добору матеріалу й оформлення статей, тому ми не радимо на нього орієнтуватися.

Отже, ми вважаємо за доцільне та правильне розглядати іменник зра́зи як такий, що має лише форму множини (pluralia tantum).

Як назвати окрему одиницю страви?

Зі словом зра́зи маємо досить поширену ситуацію, коли в українській мові назва страви усталюється як множинний іменник, хоча в мові-оригіналі вона має відповідну форму однини.

Так, слово зра́зи в українську мову прийшло з польської [2], де воно здебільшого вживане в множині zrazy, але має й граматичну форму однини zraz чол. роду [11].

Схожу ситуацію ми можемо побачити, наприклад, із назвами італійських страв равіолі, спагеті, тортеліні тощо. Усі вони в українській мові уживані як множинні іменники, хоча в мові-оригіналі мають відповідні форми однини: ravioli ← raviolo, spaghetti ← spaghetto (рідше), tortellini ← tortellino [10; 12] тощо.

Отже, в українській мові, якщо хочемо назвати саме окрему одиницю страви, вдаємося до перефразування: поклади мені п’ять зраз, будь ласка → поклади мені зрази: п’ять штучок, будь ласка; я напекла з десяток зраз → я напекла зраз: із десяток і т. ін.

Яка форма родового відмінка: зра́зів чи зраз?

Абсолютна більшість українських словників наводять форму родового відмінка множини зраз [7; 6; 3; 9; 4; 1].

Форму зра́зів знаходимо тільки в РУАС за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова, де укладачі фіксують переклад російсько слова слово зра́зы українською мовою як «круче́ники (-ків), (полон.) зра́зи (-зів)» [5], наголошуючи на тому, що слово зра́зи – полонізм. Імовірно, наведення тут флексії -ів замість нульової пов’язане з тим, що в польській мові слово zraz має родовий відмінок множини zrazów [11], тобто укладачі вважають за слушне збереження оригінальної флексії, задаптованої до української морфонології. Цікаво, що таку форму можемо знайти й у творі письменниці Галини Журби, яка після доби Перших національно-визвольних змагань жила в еміграції в Польщі: «Принесла знов повну й поставила перед ним; на тарель підсипала зразів» (виділення напівжирним шрифтом – наше).

Також відзначимо, що в українській мові є діалектне слово зраз у значенні «живець для щеплення» [2], що є одним із семантичних значень польського zraz [11]. Це слово зафіксоване в чоловічому роді однини і має в родовому відмінку множини форму зразів.

Можливо, саме через те, що в значенні страви в українській мові іменник зра́зи усталився як множинний, утративши зв’язок із чоловічим родом однини в мові-оригіналі, більшість словників закріплюють як нормативну його форму множини з нульовою флексією: зраз. Отже, таку форму родового відмінка можна вживати без застережень. Водночас, на нашу думку, форму зра́зів також не слід розглядати як помилкову.

Використані джерела

  1. Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживання. Київ : Наукова думка, 1989. 830 с.
  2. Етимологічнийсловник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 2. 570 с.
  3. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
  4. Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови. Київ : Радянська школа, 1959. 602 с.
  5. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 27.03.2020).
  6. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 27.03.2020).
  7. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 27.03.2020).
  8. Словник української мови у 20 томах. URL: https://sum20ua.com/ (дата звернення: 27.03.2020).
  9. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.
  10. Lo Zingarelli 2020. Dizionari Zanichelli. URL: http://dizionari.zanichelli.it/ (дата звернення: 27.03.2020).
  11. Słownik języka polskiego / pod red. W. Doroszewskiego. URL: https://sjp.pwn.pl/doroszewski/zraz;5531403.html (дата звернення: 27.03.2020).
  12. Treccani. Vocabolario. URL: http://www.treccani.it/vocabolario/ (дата звернення: 27.03.2020).