Артикль перед титулами
Уживання артикля перед титулами
Артикль обов’язково вживається з титулами [33, с. 172]:
signore, signora, dottore, professore, avvocato, ingegnere й іншими професійними кваліфікаціями, чоловічого або жіночого роду: il signor Luigi [18, с. 397]; il dottor Russo, il professor Artoni [32, с. 142], la dottoressa Edvige [3, с. 14].
imperatore, imperatrice, principe, principessa, regina тощо: l’imperatore Francesco Giuseppe, la regina Helena [18, с. 397], il commendator Ghislanzoni, il vescovo Santorelli [3, с. 14]; із дворянськими титулами: marchese, duca, baronessa тощо [33, с. 173]: il duca Giovanni di Sassonia, il marchese Capranica del Grillo («Enciclopedia Treccani»: [61]).
Див. також статтю «Чи потрібно в італійській мові вживати артикль із військовими званнями перед власними іменами?».
В архаїчній італійській мові титул imperatore, imperatrice міг ставитися в постпозиції, тоді артикль не вживався: «nepote di Costanza imperadrice» (Dante Alighieri, «Divina Commedia») [33, с. 172].
Із дворянськими титулами в архаїчній італійській мові трапляються варіанти з артиклем і без артикля [33, с. 172]: «Il Conte Ettore non diè nella rete» (Antonio Pucci, «Centiloquio»: [59, с. 27]), «Conte Analardo fu Barzalonese» (Francesco Berni, «Orlando Innamorato», у [33, с. 172]).
Артикль уживається факультативно [18, с. 397], але здебільшого відсутній [33, с. 172] з:
papa: [il] papa Giovanni XXIII [18, с. 397], a (al) papa Benedetto XVI [29, с. 66].
Але артикль не вживається перед papa Roncalli [18, с. 397]. В архаїчній мові артикль також не вживався, коли титул papa ставився в постпозиції: Damaso papa [33, с. 172].
re: [il] re Hasan [18, с. 397], [il] re Juan Carlos [29, с. 66].
padre (у церковному контексті): il padre Cristoforo (Alessandro Manzoni, «I promessi sposi»), il padre Curci (Giosuè Carducci, «Per Giuseppe Monti e Gaetano Tognetti»); padre Landolina (Luigi Pirandello, «Pensaci, Giacomino!») [33, с. 173].
Артикль не вживається з:
don (як у церковному контексті, так і як почесний титул, і як дворянський титул), donna [18, с. 397]: don Luigi, don Abbondio, donna Silvia.
san, santo, santa [18, с. 397; 33, с. 173]: San Paolo, Sant’Antonio, Santa Pulcheria.
Але коли вживається антономазія: la basilica del Santo a Padova [33, с. 173] (del Santo = di Sant’Antonio).
Також уживається артикль із beato: il beato Matteo, il beato Pampuri [3, с. 14; 18, с. 398]. Проте в назві вулиці з опущенням прийменника: via Beato Pellegrino (Падуя) [18, с. 398].
frate, fra, suora, suor, sorella (у церковному контексті) [18, с. 397; 33, с. 173]: fra Cristoforo [33, с. 173], frate Giacomo, suor (sorella) Cesira [18, с. 397].
maestro, mastro (на позначення ремісника або простого працівника, що виконує ручну працю) [33, с. 173]: maestro (mastro) Andrea [18, с. 397].
Але артикль уживається, якщо maestro позначає професійну кваліфікацію: il maestro Abbado (керівник оркестру), il maestro Perboni (викладач початкової школи, Edmondo De Amicis, «Cuore») [33, с. 173]. В архаїчній мові існували варіації: del maestro Adamo; mastro Adamo (Dante Alighieri, «Divina commedia») [33, с. 173].
compare, comare: compare Turiddu e comare Santa (Pietro Mascagni, «Cavalleria Rusticana») [33, с. 173].
prete: prete Delusso [18, с. 397].
canonico: Canonico Flores [18, с. 397].
monsignore [33, с. 173]: monsignor Mazenta (Alessandro Manzoni, «I promessi sposi»: [53]).
З архаїчними ser, madonna, madama: ser Ciappelletto (Giovanni Boccaccio, «Decamerone»); madonna Laura (Francesco Petrarca), madama Pace (Luigi Pirandello, «Sei personaggi in cerca d’autore») [33, с. 173].
Але артикль уживається, якщо Madonna позначає Діву Марію (релігійний контекст): pregare la Madonna [33, с. 173].
Див. також особливості вживання артикля з почесними титулами з присвійним прикметником у розділі «Артикль і aggettivo possessivo (присвійний прикметник)».
Використані джерела
Лексикографічні джерела