Артикль і aggettivo possessivo (присвійний прикметник)
Уживання артикля з aggettivo possessivo (присвійним прикметником)
В італійській мові артикль уживається перед aggettivo possessivo: la mia casa, il suo lavoro, i nostri paesi (на відміну від англійської, французької, німецької та іспанської мов, де такі конструкції вживаються без артикля). Не вживається він у тих випадках, де його б не було за відсутності aggettivo possessivo: a casa mia (a casa di Paolo) [33, с. 178]; a scuola nostra c’è occupazione (a scuola); è mio dovere avvisarvi (è dovere di ogni cittadino) [31].
В архаїчній мові, а також у поетичній та літературній мові артикль може випускатися: «in te morte, si posa nostra ignuda natura» (Giacomo Leopardi, «Coro di morti») [18, с. 360]; «unico spirto a mia vita raminga» (Ugo Foscolo, «Dei Sepolcri») [33, с. 178].
Артикль не вживається в більшості сталих висловів, де присвійний примкетник має незмінну позицію: a mio agio, a mio giudizio, a mio modo di vedere, per mio (tuo, suo ecc.) conto, a mio (tuo, suo ecc.) danno, in mio (tuo, suo ecc.) potere, in vita mia (tua, sua ecc.) тощо [29, с. 184].
Також артикль не вживається, коли присвійний прикметник стоїть після іменника в емфатичних [29, с. 184; 37] або іронічних [37], кличних [29, с. 184] конструкціях: Tesoro mio, quanto ti voglio bene! [29, с. 184] – Щастя моє, як я тебе люблю!; Andatevene da qui, questa è casa mia! [37] – Ідіть геть, це мій дім!
Якщо присвійний прикметник уживається у функції присудка, артикль здебільшого опускається [33, с. 179]: «il giudizio non è mio» (Oriana Fallaci, «Il mio cuore è più stanco della mia voce»: [46]), «tutto il paese sarà suo» (Alfredo Panzini, «Viaggio di un povero letterato»: [56, с. 135]).
Якщо за присвійним прикметником слідує іменник, артикль теж дуже часто випускають [33, с. 179]: «non sono tua schiava» (Maria Moneti Codignola, «Ipazia muore»: [55]), «era suo costume e vizio» (Ignazio Silone, «Fontamara», у [33, с. 179]).
Якщо артикль уживається в подібному разі, він може виокремлювати відповідний іменник. У фразі з артиклем Paolo è il mio amico мовець наголошує на їхній дружбі з Паоло, виокремлюючи її, або наголошує, що Паоло є єдиний друг з-поміж названих ним. Натомість у фразі без артикля Paolo è mio amico (або з неозначеним артиклем Paolo è un mio amico) мовець просто констатує, що Паоло належить до кола його друзів [33, с. 179].
Див. також статтю «Коли в італійській мові можна випускати артикль у фразах на зразок sono (la) sua cliente, sei (il) mio tesoro?».
Артикль здебільшого не вживається, коли присвійний прикметник входить до складу apposizione (прикладки) [33, с. 179–180]: «un operaio milanese suo coetaneo» (Vasco Pratolini, «Il quartiere», у [33, с. 180]), «il dottor Roscio suo compagno abituale» (Leonardo Sciascia, «A ciascuno il suo», у [33, с. 180]). Артикль може вживатися, якщо іменник перед прикладкою є власною назвою: «Anna, la mia compagna di banco» (Bianca Pitzorno, «Principessa Laurentina»: [58]), але також: «Palermo, mia città natale» (Natalia Ginzburg, «Lessico famigliare», у [33, с. 180]). Часто артикль опускається перед групою слів, що уточнюють іменник: «Gianni, mio collega di lavoro, ha quarant’anni» [29, с. 184].
В урочистих звертаннях (allocuzioni) часто вживається конструкція aggettivo + articolo + possessivo + nome (останнім елементом часто є ім’я особи) – з інтимним і дружнім тоном або в іронічному значенні [33, с. 180]: «caro il mio giovanotto» [18, с. 401], «povero il mio Giorgio» (Luigi Pirandello, «Ho tante cose da dirvi…»: [57]).
Але з іменниками або конструкціями, що вживаються у формі кличного відмінка без aggettivo possessivo, артикль не вживається: Caro amico! Giovanotto! [18, с. 400].
Також уживається варіант конструкції il mio [caro/povero] + іменник: «Mala cosa nascer povero, il mio caro Renzo» (Alessandro Manzoni, «I promessi sposi»); «Ma la mia Mitelda, vorresti forse presentarti in seminario mercoledì» (Marino Moretti, «La vedova Fioravanti») [18, с. 400–401]. Конструкція формату articolo + possessivo + nome є застарілою [33, с. 180].
З почесними титулами із suo й vostro артикль не вживається майже ніколи: Sua Eccelenza, Sua Santità, Vostro Onore, Vostra Altezza, Vostra Signoria (в урочистих звертаннях присвійний прикметник переходить у постпозицію та з’являється артикль: la Signoria Vostra [33, с. 180]), Sua Maestà тощо [33, с. 180; 8, с. 158]. Але артикль уживається з почесними титулами в множині: le loro Eccelenze [33, с. 180].
Артикль із nomi di parentela (іменниками, що позначають ступінь родинних зв’язків)
Див. особливості вживання артикля з іменниками padre, madre, zio, zia, babbo, mamma та іншими nomi di parentela в розділі «Артикль із nomi di parentela (іменниками, що позначають ступінь родинних зв’язків)».
Використані джерела
Лексикографічні джерела