Артикль із nomi di parentela (іменниками, що позначають ступінь родинних зв’язків)
Уживання артикля з nomi di parentela
Артикль обов’язково вживається з nomi di parentela в таких випадках [33, с. 178; 32, с. 139; 18, с. 399]:
У множині: i nostri padri, i suoi figli, le mie nonne.
Форма множини без артикля може вживатися в регіональній мові Фріулі: mie sorelle [18, с. 399].
Із присвійним прикметником loro: il loro nipote, la loro moglie, il loro fratello, le loro madri.
Артикль опускається з padre, madre, figlio, figlia [33, с. 178]: mio padre non è qui; voglio telefonare a mia figlia.
Але артикль уживається зі здрібнілими babbo, papà, mamma, figliolo, figliola [33, с. 178]: è il mio babbo; è la tua mamma; il mio figliolo vive a Milano.
У фамільярній італійській мові, особливо поза межами Тоскани, можуть уживатися форми mio papà, mia mamma без артикля [33, с. 178; 26, с. 6–7].
З іншими nomi di parentela артикль часто не вживається: fratello, sorella, marito, moglie, zio, zia, nipote, nonno, nonna, genero, nuora, cugino, cugina, cognato, cognata, suocero, suocera [18, с. 399; 29, с. 184; 33, с. 178–179; 32, с. 139]: mio marito, a mia sorella, con mia nonna тощо. Проте артикль із такими іменниками також може вживатися, зокрема в регіональній мові Тоскани [18, с. 400; 33, с. 178] та Північної Італії [18, с. 400].
Обов’язково артикль уживається в таких випадках:
З видозміненими формами (здрібнілі (diminutivi) або пестливі (vezzeggiativi) суфікси) [37; 32, с. 139; 18, с. 400; 33, с. 179; 8, с. 158]): la mia nonnina, alla tua sorellina, il mio paparino, il mio cuginetto, la nostra zietta.
Але артикль не вживається з іменником у функції кличного відмінка (appellativo): nonnina mia! (Luca Serianni, у [10]).
З іменниками patrigno, matrigna, figliastro, figliastra: il tuo patrigno, la mia matrigna [33, с. 179].
З термінами, які позначають сентиментальний зв’язок, що не належить (або ще не ввійшов) до родинних зв’язків: fidanzato, fidanzata, ragazzo, ragazza, bello, bella, moroso, morose, amante тощо: il suo fidanzato, la sua ragazza [33, с. 179].
В емфатичних конструкціях, коли присвійний прикметник стоїть у постпозиції до іменника: il nonno mio, il figlio mio [33, с. 179], la figlia tua [18, с. 400].
Якщо за nome di parentela слідує ім’я або, рідше, прізвище особи, артикль частіше опускається: mio fratello Giorgio, sua cognata Anna, але також: la mia nonna Cesira [33, с. 179]. Але артикль уживається, якщо перед nome di parentela стоїть прикметник: il mio caro fratello, la mia vecchia nonna [33, с. 179], il mio veccho zio, il tuo bel fratello [32, с. 139], il mio fratello più vecchio [37]. Допускається опускати артикль у конструкціях на зразок mio cugino di Como [18, с. 400].
Артикль не вживається з nomi di parentela у функції кличного відмінка (vocativi): Nonna! Nonne! [18, с. 399].
Артикль також не вживається з типом присудка Carlo è [diventato] papà [18, с. 399] – Карло став батьком.
Артикль із nomi di parentela без aggettivo possessivo
Якщо nome di parentela вжито без присвійного прикметника, у формальній мові уживання артикля є обов’язковим: il padre è venuto; la madre sta lavorando. Однак з іменниками mamma, babbo, papà артикль переважно опускається: con babbo; mamma è qui [33, с. 179].
Артикль у таких випадках може опускатися лише в тому разі, якщо йдеться про батьків мовця або слухача. Якщо йдеться про батьків іншої людини, уживання артикля є обов’язковим [33, с. 179; 18, с. 399]: la mamma di Maria, а не mamma di Maria.
Перед іменами родичів з nomi di parentela без присвійного прикметника артикль уживається факультативно: [il] zio Antonio, [la] nonna Caterina. Але в множині артикль уживається обов’язково: gli zii Antonii, le nonne Caterine [32, с. 142; 18, с. 396].
Використані джерела
Лексикографічні джерела