Читачка Галина, авторка популярного блогу про італійську мову та культуру «Italiano che fatica!», запитує: «У своїх статтях про означений артикль в італійській мові ви аналізуєте вживання означеного артикля з титулами та посадами. Чи правильно буде завжди вживати артикль також із назвами військових звань на зразок colonnello, capitano, tenente?».

У праці «Grande grammatica italiana di consultazione» Л. Ренцо, Дж. Сальві та А. Кардіналетті зазначають: «З деякими титулами (званнями) артикля не вживаємо ніколи: __ don Luigi <…> __ donna Margherita <…>; __frate Giacomo <…>. З іншими титулами (званнями) і загалом з іменниками та прикметниками артикль завжди вживаємо: il signor Luigi; l’imperatore Francesco Giuseppe; la ragazza Carla; il buon Silvestroni тощо» [2, с. 397] (переклад – наш). Далі автори наводять низку винятків, до яких назви військових звань не належать.

Л. Серіанні у праці «Grammatica italiana. Italiano comune e lingua letteraria» наводить схожу характеристику, зазначаючи, що артикль завжди вживаємо з «signore, signora <…>, dottore, professore, avvocato, ingegnere та з іншими професійними кваліфікаціями <…>» [4, с. 172]. Серед винятків мовознавець військових звань не наводить.

Військові звання підпадають під характеристику професійних кваліфікацій і звань, і загалом немає виражених підстав для хитань. Це підтверджують матеріали італійських корпусів мови, зокрема корпусу «La Repubblica» [3], де принаймні в абсолютній більшості випадків маємо артикль у відповідних конструкціях: il regime rivoluzionario del tenente Rawlings; il tenente colonnello Antonio Lattanzio; il colonnello Luigi Finiti; il generale Musumeci e il colonnello Belmonte; il capitano Lucio Terranova тощо.

Так само в літературі бачимо: «E mi par di sentirli: come mai, dove e perché... capaci, vi dico, di accusarmi d’averla rubata io, d’aver assassinato il capitano Maurelio Mazzacorati!» (Riccardo Bacchelli), «<…> la figlia del colonnello Piras coltivava sul terrazzino un trespolo di gerani» (Alberto Savinio), «Quando seppe che contro di lui marciava con 3000 uomini il colonnello Von Mechel distaccò una piccola colonna su Corleone <…>» (Indro Montanelli), «Questo amareggiò una settimana di vita al tenente Balestrieri <…>» (Carlo Emilio Gadda) і т. ін.

Тому, на нашу думку, з найменуваннями військових звань, які передують власному імені, у загальному випадку слід уживати артикль.

У специфічних контекстах слід керуватися загальними нормами італійської граматики: наприклад, коли звання із власним іменем становлять прикладку (apposizione) у постпозиції до іменника, артикля зазвичай не вживають [4, с. 97]: «“Anche per alcune settimane”, precisa il portavoce dell’Esercito, tenente colonnello Verdecchia <…>» [3].

• Коли в італійській мові можна випускати артикль у фразах на зразок sono (la) sua cliente, sei (il) mio tesoro?

1. Diachronic corpus DiaCORIS. URL: http://corpora.dslo.unibo.it/DiaCORIS/ (дата звернення: 08.07.2020).
2. Grande grammatica italiana di consultazione / ed. L. Renzo, G. Salvi, A. Cardinaletti : in 3 vol. Bologna : Il Mulino, 2001. Vol. 1 : La frase. I sintagmi nominale e preposizionale. 792 
3. La Reppublica corpus. URL: https://corpora.dipintra.it/ (дата звернення: 08.07.2020).
4. Serianni Grammatica italiana / con la collaborazione di A. Castelvecchi. 20a ristampa. Torino : UTET Università, 2016. 754 p.