Уживання означеного артикля в італійській мові: загальні випадки
Уживання означеного артикля
Означений артикль (articolo determinativo; інша назва – articolo definito) уживається:
На позначення об’єкта, відомого учасникам розмови:
Перед іменником, що позначає чітко означений об’єкт.
Gli amici di Gianluca non vengono oggi. – Друзі Джанлуки сьогодні не прийдуть.
Non ho mai visto il tuo cane. – Я ніколи не бачив твого пса.
Перед іменником, який уже названо раніше.
Ho trovato una busta sulla tavola. La busta era aperta. – Я знайшов на столі конверт. Конверт був відкритий.
Перед іменником, що позначає об’єкт, відомий учасникам розмови з контексту.
Chiudi la finestra, per favore. – Будь ласка, зачини вікно.
Порівняйте:
(articolo indeterminativo): Dammi un libro. – Дай мені [якусь] книгу. (мовець просить дати йому будь-яку книгу – ужито неозначений артикль)
(articolo determinativo): Dammi il libro. – Дай мені книгу. (книга є тільки одна або обидва учасники розмови розуміють, про яку саме книгу йдеться – ужито означений артикль)
Перед іменником, що позначає частину тіла конкретної людини (appartenenza inalienabile).
Mi fa male la testa (il braccio). – Мене болить [моя] голова (рука).
Si è fatto male al ginocchio. – Він ударився коліном.
Un, uno, una можуть уживатися лише тоді, коли частин тіла є більш як одна й необхідно підкреслити саме те, що відбувається з однією з них. У цьому разі un, uno, una є формами кількісного числівника, а не формами неозначеного артикля.
Mi sono operato a un ginocchio [29, с. 53]. – Мені зробили операцію на одному коліні.
Перед іменником, що позначає об’єкт, належний конкретній людині (appartenenza alienabile).
Ho perso il telefono (= il mio telefono). – Я загубив [мій] телефон.
Siediti. Dammi qua la giacca (= la tua giacca) [18, с. 386]. – Сідай. Дай сюди [твою] куртку.
Перед іменником, що позначає єдиний, унікальний об’єкт.
Il sole splende nel cielo. – У небі світить сонце.
Неозначений артикль може вживатися, щоб підкреслити якусь означену характеристику унікального об’єкта, яка демонструє один з його проявів.
Un sole abbagliante splendeva nel cielo. – У небі світило сліпуче сонце.
Перед іменником, що позначає абстрактне поняття.
La paura è un senso proprio dell’uomo. – Страх – почуття, притаманне людині.
Неозначений артикль може вживатися, щоб підкреслити якусь означену характеристику абстрактного поняття, яка демонструє один з його проявів.
Ho avuto una paura tremenda. – Я дуже сильно злякався.
Артикль не вживається перед іменником, що позначає абстрактне поняття, у низці сталих зворотів: aver timore che…, far silenzio, far paura, dar ragione, dar torto, prender sonno тощо [18, с. 414–415].
Перед іменником, що позначає речовину (у збірному значенні).
L’oro è un metallo prezioso. – Золото – [це] дорогоцінний метал.
L’acqua bolle a 100 gradi. – Вода кипить за температури 100 градусів.
Перед іменником, що позначає весь клас об’єктів.
La rosa è un fiore. – Троянда – [це] квітка.
Il cane è il miglior amico dell’uomo. – Собака – найкращий друг людини.
Mi piace molto l’opera lirica [29, с. 58]. – Мені дуже подобається опера.
В архаїчній мові клас об’єктів міг позначатися відсутністю артикля: «Cigno è candido senza alcuna macchia» (Leonardo Da Vinci, «Bestiario») [18, с. 389].
У вказівній функції (funzione dimostrativa):
У головному реченні, за яким слідує обмежувальне означальне підрядне речення (relativa limitativa).
Dov’è la lettera (= quella lettera) che ho portata? – Де лист, який я приніс?
У деяких часових конструкціях означений артикль набуває значення вказівного прикметника questo (цей) або quello (той).
Devo terminare il mio lavoro entro la settimana (= questa settimana). – Я маю закінчити роботу до кінця [цього] тижня.
Avevamo già fatto le valigie per l’estate (= quell’estate). – Ми вже були склали наші валізи на [те] літо.
У деяких окличних реченнях у значенні вказівного прикметника questo (цей).
Sentitelo il bugiardo! – Послухайте-но цього брехуна!
Oh il bel gattino! – Ой, яке гарне кошеня!
Сьогодні також уживається рідше конструкція, поширена в минулих сторіччях: articolo + aggettivo + di + apposizione (прикладка) [33, с. 168]: lo (= quello) spensierato d’Attilio (Alessandro Manzoni, «I promessi sposi», у [33, с. 168]) – легковажний Аттіліо (пер. П. Соколовського).
У сполученні з прикметником, якщо відповідний іменник опущено, виконуючи роль указівного займенника quello (той).
In quanto ai tè, preferisco il verde (= quello verde = il tè verde). – Щодо чаю, то я віддаю перевагу зеленому.
Fra le tre sorelle Sofia è la più giovane (= quella più giovane = la sorella più giovane). – З-поміж трьох сестер Софія – наймолодша.
У дистрибутивному значенні (valore distributivo), відповідаючи прикметникові ogni (кожний).
Il giovedì giochiamo al calcio. – Щочетверга ми граємо у футбол.
Порівняйте:
Giovedì giochiamo al calcio. – Цього четверга ми граємо у футбол.
Un giovedì di questi giochiamo al calcio. – Одного з найближчих четвергів ми граємо у футбол.
La nostra famiglia consuma circa 2 litri di miele l’anno (= all’anno). – Наша сім’я щороку споживає близько 2 літрів меду.
I cetrioli costano 2 euro il chilo (частіше – al chilo). – Огірки коштують 2 євро за кілограм.
На позначення часу (valore temporale).
Ritornerò il mese prossimo (= nel mese prossimo). – Я повернуся наступного місяця.
Див. також розділи «Артикль у часових конструкціях» і «Артикль на позначення повторюваних подій».
У конструкціях найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (grado superlativo).
il più forte – найсильніший
il più presto possibile – якомога скоріше
Див. детально в розділах «Найвищий ступінь порівняння прикметників» і «Найвищий ступінь порівняння прислівників».
Використані джерела
Лексикографічні джерела