1. v.
    (p.p. volto)
   1. tr. 
      перех. 

      спрямо́вувати

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      скеро́вувати

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      направля́ти

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      напрямля́ти

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      оберта́ти

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      поверта́ти

       

      (кого, що)
      volgere il passo verso <...> - прямува́ти ( куди ); простува́ти ( куди ); верстати дорогу ( куди )

      volgere il pensiero ( a qd, qc ) - ду́мати ( про кого, що )

      volgere le spalle ( a qd ) - повернутися (до кого) плечима; показати спину ( кому ); завернутися (до кого) задом (спиною); не прийти до помочі ( кому ); не дати допомоги ( кому )
      Син.: dirigere, voltare, rivolgere, girare
   2. tr.   ([перен.]) 
      перех. 

      змі́нювати

       

      (що)

      ;
      перех. 

      оберта́ти

       

      (що)

      ;
      перех. 

      перетво́рювати

       

      (що)
      volgere ad altro uso - надавати іншого вжитку ( чому )

      volgere in dubbio - брати під сумнів ( що ); піддавати сумніву ( що )

      volgere qc in scherzo - обернути на жарт ( що )
      Син.: modificare, cambiare
   3. tr.   ([рідк.]) 
      перех. 

      переклада́ти

       

      (що)
      volgere una poesia dall’italiano all’ucraino - перекласти вірш з італійської на українську
   4. tr.   ([літ.]) 
      перех. 

      крути́ти

       

      (що)

      ;
      перех. 

      оберта́ти

       

      (що)

      ;
      перех. 

      поверта́ти

       

      (що)
      ([рідк.])  volgere la maniglia ([рідк.]) ([[rare]] ) - повертати ручку дверей

      ([перен.])  volgere nella mente ( qc ) - обду́мувати ( що ); заду́мувати ( що ); снувати в голові ( що )
      Син.: girare, rigirare
   5. tr.   ([заст.]) 
      перех. 

      ото́чувати

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      обляга́ти

       

      (кого, що)

      ;
      перех. 

      огорта́ти

       

      (кого, що)
      Tutto di pietra e di color ferrigno, Come la cerchia che d’intorno ’l volge. (Dante Alighieri, "Divina commedia") - Залізних тонів муром кам’яним Оточене; таке ж воно й з основи (Пер. Є. Дроб’язка)
      Син.: avvolgere, attorniare, circondare
   6. tr.   ([заст.]) 
      перех. 

      відверта́ти

       

      (кого, що)
   7. intr. 
      1. неперех. 

         поверта́ти

         ;
         неперех. 

         зверта́ти
         Qui il fiume volge a destra. - Тут ріка повертає праворуч.
      2. бути повернутим

          

         (куди)
   8. intr. 
      1. наближа́тися

         ;
         неперех. 

         поверта́ти
         Il sole volgeva all’orizzonte. - Сонце повертало до горизонту.

         Questo azzurro volge al grigio. - Цей блакитний колір наближається до сірого.

         volgere al termine - наближатися до кінця; наближатися до завершення
         Син.: approssimarsi, accostarsi; tendere
      2. змі́нюватися
         volgere al meglio - змінитися на краще
   9. intr.   ([літ.])   (про час) 
      неперех. 

      мина́ти

      ;
      неперех. 

      прохо́дити
      Син.: trascorrere
2. v. util. come s. m.
   1. змі́на (ж.)

      ;
      чергува́ння (с.)
      il volgere delle stagioni - зміна пір року
      Син.: successione

1. v.
    (p.p. voltosi)
   1.  
      оберта́тися

      ;
      поверта́тися

      ;
      спрямо́вуватися

      ;
      прямува́тися

      ;
      скеро́вуватися
      volgersi attorno - подивитися навкруги (навколо); подивитися (роздивитися, розглянутися) на всі боки

      volgersi in fuga - дремену́ти; податися (кинутися) навтіки (навтікача); драла (драчки) дати; п’ятами накивати
   2.    ([перен.])   (a qc) 
      уда́тися

       

      (у що)

      ;
      узя́тися

       

      (до чого)

      ;
      зайня́тися

       

      (чим)
   3.  
      вилива́тися

       

      (на кого)

      ;
      па́дати

       

      (на кого)

      ;
      припада́ти

       

      (на кого)
      Tutte le critiche si volsero contro di noi. - Уся критика вилилася на нас.

1. s. m.
    (pl. volti)
   1. 1. лице́ (с.)

         ;
         обли́ччя (с.)
         mutare in volto - змінитися на лиці (на виду, з лиця)
      2.  ([перен.]) 
         обличчя як зображення особи
         Nella sala c’erano solo volti sconosciuti. - У залі були лише незнайомі лиця.

         La squadra nazionale sta cercando volti nuovi. - Національна збірна шукає нові обличчя.
   2.  (у розшир. знач.) 
      вид (ч.)

      ;
      подо́ба (ж.)

      ;
      хара́ктер (ч.)

      ;
      нату́ра (ж.)
      il vero volto ( di qd ) - справжня натура ( чия )

      Ricordo il volto cupo e sinistro dei pini che crescevano intorno al lago. - Я пам’ятаю, якими темними й зловісними були сосни, що росли навколо озера.
      Син.: aspetto, carattere, natura, sembiante
   3.  ([заст.], [поет.]) 
      по́гляд (ч.)

      ;
      о́чі (мн.)
      Син.: sguardo
   4.  ([заст.], [регіон.]) 
      1. склепі́ння (с.)
         Син.: volta
      2. а́рка (ж.)
         Син.: arco
2. p. p. util. come agg.
    (pl. m. volti; f. volta, pl. f. volte)  (див. volgere) 
   1. скеро́ваний

      ;
      спрямо́ваний

      ;
      напра́влений

      ;
      напря́млений

      ;
      обе́рнений

      ;
      обе́рнутий

      ;
      пове́рнений

      ;
      пове́рнутий
   2. змі́нений

      ;
      перетво́рений

      ;
      обе́рнений

      ;
      обе́рнутий
   3.  ([рідк.]) 
      перекла́дений
   4.  ([заст.]) 
      ото́чений
   5.  ([заст.]) 
      відве́рнутий

      ;
      відве́рнений
   6.  ([заст.]) 
      ви́гнутий

      ;
      зі́гнутий
      Син.: ricurvo, arcuato

**********

1. s. f.
    (pl. volte)
   1. раз (ч.)
      due volte alla settimana - двічі на тиждень

      Un mio amico va al mare quattro volte all’anno. - Мій друг їздить на море чотири рази на рік.

      Ti spiegherò la mia opinione la prossima volta che ci vedremo. - Я поясню тобі мою точку зору на наступній нашій зустрічі.

      Questa volta non voglio mangiare così tanto. - Цього разу я не хочу так наїдатися.

      È già la terza volta che ti vedo stasera. - Це вже втретє я тебе бачу сьогодні увечері.

      Te l’ho detto mille volte! - Я тобі це повторював тисячу разів!

      due (tre, quattro...) volte più grande - удвічі (утричі, в чотири рази...) більший
   2.  ([архіт.]) 
      1. склепі́ння (с.)

         ;
         а́рка (ж.)

          

         (брами)
         ([архіт.])  volta a botte - циліндричне склепіння

         ([архіт.])  volta a crociera - хрестове склепіння

         volta celeste - небесне склепіння
      2.  ([рідк.]) 
         сте́ля (ж.)
         Син.: soffitto
   3.  ([літ.], [рідк.]) 
      поворо́т (ч.)

      ;
      о́берт (ч.)

      ;
      ви́верт (ч.)

      ;
      ви́гин (ч.)

      ;
      за́воро́т (ч.)

      ;
      за́крут (ч.)

      ;
      зворо́т (ч.)

      ;
      колі́но (с.)

      ;
      поворі́т (ч.)

      ;
      поворо́тка (ж.)

      ;
      скрут (ч.)
      Qui il sentiero fa una volta verso sud. - Тут стежка повертає на південь.
      Син.: svolta, giro
   4.  ([фіз.]) 
      вольт (ч.)
      Син.: volt
   5. че́рга́ (ж.)

      ;
      правильний, потрібний момент
      ogni cosa a sua volta - усьому своя черга
      Син.: turno
   6.  ([полігр.]) 
      зворо́т (ч.)

      ;
      парна сторінка
   7.  ([фіг. кат.]) 
      1. перехід із внутрішнього ребра ковзанів на зовнішнє (або навпаки) під час виконання дуги
      2. фігура, що полягає у кресленні на льоду трьох близьких кіл
   8.  ([кінн.]) 
      вольт (ч.)
   9. на́прямок (ч.)
      alla volta di (qd, qc) (qd, qc ) - у напрямку (кого, чого) (кого, чого )

      Siamo andati alla volta del museo. - Ми пішли в напрямку музею.
      Син.: direzione
   10.  ([література]) 
       1. во́льта (ж.)

           

          (одна з двох завершальних частин строфи в канцоні)
       2. во́льта (ж.)

           

          (остання із трьох частин, на які поділяється строфа балади)
   11.  ([заст.], [хореогр.]) 
       во́льта (ж.)

        

       (італійський танець XVIII століття)
   12. передня частина підкови
   13.  ([заст.]) 
       по́гріб (ч.)

       ;
       льох (ч.)

       ;
       підва́л (ч.)

       ;
       пивни́ця (ж.)

       ;
       погре́би́ця (ж.)

       ;
       гли́бка (ж.)
       Син.: cantina
   14.  ([мор.]) 
       1. намотування троса
       2. ву́зол (ч.)
          ([мор.])  volta di caviglia (di galloccia) - бітенговий (битенгів) вузол
   15.  ([заст.]) 
       кидок гральних костей