Знайти переклад

Слово/фраза

Мова оригіналу

Мова перекладу

volere[vo-lé-re]
  1. v.  (p.p. voluto)
    1. хоті́ти
      ;
      бажа́ти
      Vorrei parlare con Luisa. - Я б хотів поговорити з Луїзою.
      Vuoi sapere una cosa? - Хочеш щось розкажу?
      senza volere - ненавми́сне; ненавми́сно; без наміру
      non volendo - ненавми́сне; ненавми́сно; без наміру
      ([присл.])  chi troppo vuole nulla stringe - за двома зайцями поженешся ‒ жодного не спіймаєш
      a volere che
      neanche a volere
      volere o no
      voglia o non voglia
      volere o volare
    2. хоті́ти
       (вимагати) 
      Voglio che facciate silenzio! - Я хочу, щоб ви замовкли!
      Син.: esigere
    3. хоті́ти
      ;
      вирі́шувати
      ;
      ряди́ти
       (про надприродні сили) 
      Il destino ha voluto così. - Так порядила доля.
      se Dio vuole
      se Dio vorrà
      come Dio vuole
      Dio volesse
      Dio volesse che
      Dio non voglia!
      non si muove foglia che Dio non voglia
      Син.: stabilire, disporre
    4. хоті́ти
       (вирішувати) 
      Mio nonno volle che il suo patrimonio fosse spartito fra tutti i suoi nipoti. - Мій дід схотів, щоб його спадок поділили між усіма онуками.
      Син.: disporre
    5. дозволя́ти
      Non posso farvi compagnia, mia madre non vuole. - Я не можу піти з вами, мене не пускає мати.
    6. хоті́ти
       (вимагати) 
      Cosa vuoi ancora da me? - Чого ти ще від мене хочеш?
      Volete troppo da me. - Ви від мене забагато хочете.
      che vuoi (che vuole, che volete)
      che cosa vuoi che ti dica (volete che vi dica)
      Син.: richiedere
    7. уживається на позначення неминучості, скорого настання події
      vuol piovere - на дощ іде (кладеться, збирається, заноситься)
    8. хоті́ти
       (просити певну ціну за щось) 
      Quanto vuole per queste scarpe? - Що хочете за ці туфлі?
    9.  ([літ.]) 
      1. уважа́ти
        ;
        вважа́ти
        ;
        ду́мати
        ([присл.])  ognuno la vuole a suo modo, chi la vuol cruda e chi la vuol cotta - кожен Івась має свій лас
      2. стве́рджувати
        La leggenda vuole che Roma sia stata fondata da Romolo e Remo ("Il Nuovo De Mauro"). - Згідно з легендою, Рим заснували Ромул і Рем.
    10.  ([заст.]) 
      припуска́ти
      Син.: ammettere, concedere
    11.  (здебільшого в заперечних конструкціях – на позначення рішучого небажання щось робити) 
      збира́тися
      ;
      мати намір
      Il cane non voleva tacere ("Lo Zingarelli"). - Пес не мав наміру замовкати.
    12. шука́ти
       
      (кого)
      Se mi vogliono, sono alla riunione. - Якщо мене шукатимуть, я на нараді.
      Ti vogliono al telefono. - Тебе просять до телефона.
      Син.: cercare
      1. потребува́ти
         
        (чого)
        ;
        вимага́ти
         
        (чого)
        La mia gattina vuole molte cure. - Моя кицька потребує великої турботи.
        Questo lavoro vuole grande attenzione. - Для цієї роботи потрібно бути дуже уважним.
        ([присл.])  anche l’occhio vuole la sua parte - краса ‒ важлива
      2. вимага́ти
         
        (чого)
        La legge vuole così. - Цього вимагає закон.
        Син.: prescrivere
      3.  ([грам.]) 
        вимага́ти
         
        (чого)
        Questo costrutto vuole il dativo. - У цій конструкції слід уживати давальний відмінок.
        Син.: reggere
    14. із займенниковими частками формує низку прокомплементарних дієслів: volerci, volercene; volerne
      (див. volerci, volercene; volerne)
    15. уживається в складі зворотів volere bene, volere male
      (див. volere bene, volere male)
    16. уживається в складі звороту voler dire
      (див. voler dire)
    17.  ([літ.])   (si vuole) 
      уживається в безособовому значенні
      (див. volersi)
    18. уживається у звороті vuoi ... vuoi
      (див. vuoi ... vuoi)
  2. s. m.  (pl. voleri)
    1. во́ля (ж.)
      ;
      бажа́ння (с.)
      a mio (a tuo ecc.) volere - як мені (тобі тощо) здається краще; на свій розсуд; на свою думку (волю)
      di mio (di tuo ecc.) volere - по волі; по своїй (власній) волі; із своєї (власної) волі; своєю волею; з доброї волі; самохі́ть; самохі́ттю; [своєю] охотою
      il buon volere - добра воля; добра хіть
      fare qc di buon volere - зробити (що) з доброї волі
      il non volere - небажа́ння (с.)
      Син.: volontà
    2.  (voleri – у мн.)   ([рідк.]) 
      на́міри (мн.)
volersi
  1. v.  (p.p. volutosi)
    1. має значення дієслова volere, коли займенникова частка передує дієслову, перед яким ужито volere
      (див. volere)
    2. може вживатися в безособових зворотах зі значенням дієслова volere
      (див. volere)
    3.  ([літ.])   (si vuole)   (у безособовому значенні) 
      тре́ба
      ;
      потрі́бно
      ;
      слід
    4. уживається в низці висловів
      volersi bene
      volersi male
      volersi molto bene
      volersi un gran bene
      volersi un bene dell’anima
voglia
  1. s. f.  (pl. voglie)
    1. бажа́ння (с.)
volercene
  1. v.  (p.p. volutocene)  (v. aus. essere) 
    1. бути потрібним
      (особливо коли йдеться про великі обсяги чого-небудь)
      quanto ce ne vuole - скільки треба; скільки знадобиться
      ce n’è voluto - але ж і складно було...
      Син.: occorrere
      Див. також: volerci
volerci
  1. v.  (p.p. volutoci)  (v. aus. essere) 
    1. бути потрібним
      Per un telefono così ci vorranno circa ottocento euro. - На такий телефон знадобиться з вісімсот євро.
      Quanto ci vuole per arrivare a via Guglielmo Marconi? - Скільки треба часу, щоб доїхати до вулиці Ґульєльмо Марконі?
      quello che ci vuole, ci vuole - як треба, то треба
      quando ci vuole, ci vuole - як треба, то треба
      ci vuol altro - тут треба інше
      volerci molto / poco - потребувати багато / мало ( часу, зусиль тощо )
      volerci poco a - це легко (нескладно)
      Che ci vuole? - Що треба? ( коли хочуть показати простоту, з якою можна виконати дію )
      non ci voleva! - тільки цього [й] не ставало; тільки цього [й] бракувало
      volerci del bello e del buono - вимагати зусиль
      Син.: occorrere
      Див. також: volercene
      1. підхо́дити
        È la ragazza che ci vuole per lui ("Il Nuovo De Mauro"). - Це та дівчина, яка йому підходить.
      2. бути підхожим, доречним
        In questa stanza ci vorrebbe un bel tappeto ("Il Nuovo De Mauro"). - У цій кімнаті було б добре постелити гарний килим.
volerne
  1. v.  (p.p. volutone)
    1.  (a qd) 
      се́рдитися
       
      (на кого)
      ;
      гні́ватися
       
      (на кого)
      ;
      злости́тися
       
      (на кого)
      ;
      злува́ти
       
      (на кого)
Словосполучення (звороти), що містять  "voleri"
Кількість фраз:
заг.
Кількість фраз: 30
розм., фразеол.
Кількість фраз: 7
арх.
Кількість фраз: 2
арх., рідк.
Кількість фраз: 1
література
Кількість фраз: 1
фразеол.
Кількість фраз: 10