1. s. m.
   [ab-bà-io]  (pl. abbai)
   1. га́вкіт (ч.)

      ;
      га́вкання (с.)

      ;
      гавкоті́ння (с.)
      L’abbaio del cane si sentiva da lontano. - Здалека було чути собаче гавкання.
      Син.: latrato
   2. ви́гук (ч.)

      ;
      крик (ч.)
2. s. m.
   [ab-ba-ì-o]  (pl. abbaìi)
   1. валува́ння (с.)

      ;
      гавкотня́ (ж.)

1. v.
    (p.p. abbaiato)
   1. га́вкати

      ;
      гавкоті́ти
      abbaiare dalla fame - вити від голоду
   2.  ([перен.]) 
      крича́ти

      ;
      лементува́ти

      ;
      репетува́ти
      abbaiare al vento / alla luna / alle stelle - кричати марно
   3.  ([заст.], [літ.] qc) 
      прокрича́ти

       

      (що)

**********

1. s. m.
    (pl. abbaini)
   1. люка́рна (ж.)

      ;
      слухове вікно
      Син.: lucernario
   2.  ([пн.-іт.]) 
      манса́рда (ж.)

      ;
      гори́ще (с.)
      Син.: mansarda, sottotetto
   3. отвір між сінником і хлівом, через який скидають вниз сіно для худоби
      Син.: abbattifieno

1. s. f.
    (pl. abbaiate)
   1. 1. га́вкіт (ч.)

         ;
         га́вкання (с.)

         ;
         гавкоті́ння (с.)

         ;
         валува́ння (с.)
         Син.: abbaiamento
      2.  ([перен.]) 
         крик (ч.)

         ;
         га́лас (ч.)

         ;
         га́мір (ч.)
   2. ла́йка (ж.)

       

      (з осудом, докором або глузуванням)