1. s. m.
    (pl. dèi)  (у деяких монотеїстичних релігіях, зокрема в християнстві, – з великої літери: Dio) 
   1. 1. Бог (ч.)

         (у монотеїстичних релігіях)
      2. Бог (ч.)

         ;
         Госпо́дь (ч.)
          (у християнстві) 
         credere in Dio - вірити в Бога

         servo di Dio - раб Божий ( людина, що вірить у Бога ); слуга Божий ( у католицизмі - померла людина, що відзначилася святістю за життя; назва діє протягом беатифікаційного процесу до його завершення )

         ([реліг.])  timore di Dio - богобоя́зність (ж.); богобоязли́вість (ж.); богобі́йність (ж.)
      3. уживається в багатьох висловах, втрачаючи релігійне значення:
         andarsene con Dio - іти з богом; іти собі

         andate con Dio - ідіть (їдьте) з миром; ідіть (їдьте) щасливі

         a Dio piacendo - коли (як) воля Божа; бог дасть; дасть бог

         castigo di Dio - кара божа; гнів божий; божий напуст

         come Dio comanda - як бог велів

         come Dio l’ha fatto - го́лий; голяка́; у чому (як) мати народила (спородила)
   2. бог (ч.)

      (у політеїстичних релігіях)
      il dio della guerra - бог війни
   3.  ([фам.])   (у розшир. знач.) 
      людина, наділена неабиякими здібностями
      cantare come un dio ([фам.]) ([[fam.]] ) - божественно співати; співати, як жайвороок
2. int.
   1. бо́же

      ;
      о боже
      Dio mio! - Боже мій!; Боже світе!; Ой леле!
3. agg.
    (pl. m. dii; f. dia, pl. f. die)
   1.  ([поет.]) 
      боже́ственний

      ;
      бездога́нний

      ;
      доскона́лий

      ;
      ідеа́льний
      Син.: divino, perfetto

**********