1. v.
   [sumɛtʀ]  (p.p. soumis)
   1.  (qqn, qqch) 
      кори́ти

       

      (кого, що)

      ;
      підко́рювати

       

      (кого, що)

      ;
      упоко́рювати

       

      (кого, що)
      soumettre qqn à sa volonté - підкорювати когось своїй волі

      soumettre le peuple - підкорювати народ
   2. 1.  (qqn, qqch) 
         завойо́вувати

          

         (кого, що)

         ;
         захо́плювати

          

         (кого, що)
         soumettre un pays - завойовувати країну
         Син.: conquérir, s'emparer, entrer, prendre, gagner
      2.  (qqch) 
         вторга́тися

          

         (у що)
         Син.: descendre
   3. 1.  (qqch) 
         гамува́ти

          

         (що)

         ;
         сти́шувати

          

         (що)
         soumettre son agressivité - стишувати свою злість
      2.  (qqn, qqch) 
         прибо́ркувати

          

         (кого, що)
         soumettre des rebelles - прибокувати повстанців
   4.  (qqn, qqch) 
      вплива́ти

       

      (на кого, що)
   5. 1.  (qqn, qqch à qqch) 
         поста́вити

          

         (кого, що перед чим)
      2.  (qqn à qqch) 
         піддава́ти

          

         (кого чому)
   6. 1.  (qqch à qqn, qqch) 
         виносити на розгляд

          

         (що кому, чому)

         ;
         пропонува́ти

          

         (що кому, чому)
         (à qqn)  soumettre une question (à qqn) (à qqn ) - виносити на розгляд питання (кому) (кому )
      2.  (qqch) 
         висува́ти

          

         (що)
      3.  (qqch à qqn) 
         подава́ти

          

         (що кому)

1. p. p. util. comme adj.
   [sumi, z]  (pl. m. soumis; f. soumise, pl. f. soumises)
   1. ско́рений

      ;
      підко́рений

      ;
      покі́рний

      ;
      ско́рений

      ;
      упоко́рений
      Il est soumis à ses ordres, on ne pourra pas travailler avec lui. - Він кориться її наказам, у нас не вийде з ним працювати.
      Син.: humble, résigné
      Ант.: insoumis
   2. завойо́ваний

      ;
      захо́плений
      Син.: conquis
      Ант.: dominateur, autonome
   3. 1. прибо́рканий

         ;
         пригні́чений
         une bête soumise - приборкана тварина

         le ton soumis - пригнічений тон
         Син.: gouvernable
         Ант.: impérieux, farouche
      2. слухня́ний

         ;
         послухня́ний
         Син.: discipliné, souple, déférent, docile, obéissant
         Ант.: impératif, désobéissant, indocile
   4. ви́сунутий

      ;
      запропоно́ваний

**********

1. v. pron.
   [sumɛtʀ]  (p.p. soumis)
   1. 1. змиря́тися

         ;
         клони́тися

         ;
         кори́тися

         ;
         піддава́тися
         obéir (se soumettre) docilement à qqn - скоритися без ремства (покірливо) чиїйсь волі

         se soumettre à la destinée - скоритися долі
         Син.: s'abaisser, fléchir, s'incliner, céder
      2.  (à qqn, qqch) 
         схиля́тися

          

         (перед ким, чим)

         ;
         гну́тися

          

         (перед ким, чим)
         Син.: courber la tête, se plier, humilier
   2.  (à qqn, qqch) 
      слу́хати

       

      (кого, що)

      ;
      слу́хатися
      Син.: obéir
   3. скоря́тися

      ;
      підкоря́тися

      ;
      покоря́тися
      Син.: se conformer, se rendre, accepter
   4. 1.  (à qqn) 
         шанува́тися

          

         (з ким)
         Син.: reconnaître
      2.  (à qqch) 
         поважа́ти

          

         (що)
         se soumettre aux formalités - поважати формальності
   5. покрива́ти

       

      (самку)
      Син.: s'accoupler, couvrir, monter