1. v.
   [ʀigɔle]  (p.p. rigolé)  ([фам.]) 
   1. 1. весели́тися
         Син.: s'amuser
      2. смія́тися

         ;
         регота́ти

         ;
         розтинатися реготом
         me fais pas rigoler à trois heures du mat, on va réveiller nos voisins ([розм.]) ([[inf.]] ) - не сміши мене о третій ночі, всіх сусідів розбудимо
         Син.: rire
      3. жартува́ти
         tu rigoles, là ? ([розм.]) ([[inf.]] ) - ти це жартуєш?
         Син.: plaisanter, badiner
   2.  (de qqn, qqch) 
      насміха́тися

       

      (з кого, чого)
      ça arrive, il vaut mieux en rigoler ([розм.]) ([[inf.]] ) - буває, давай краще посміємось з цього
      Син.: se moquer

**********