1. n. f.
   [ʀɑ̃sɔ̃]  (pl. rançons)
   1. ви́куп (ч.)

      ;
      ві́дкуп (ч.)

      ;
      о́куп (ч.)
      payer la rançon - заплатити викуп

      Les ravisseurs ont libéré l’enfant après avoir obtenu la rançon. - Викрадачі звільнили дитину після того, як отримали викуп.
   2.  ([перен.]; de qqch) 
      1. відпла́та (ж.)

          

         (за що)

         ;
         розпла́та (ж.)

          

         (за що)

         ;
         ціна́ (ж.)

          

         (за що)
         La solitude était la rançon de sa beauté. - Самотність була розплатою за її красу.
         Син.: contre-partie, prix, tribut
      2. споку́та (ж.)

          

         (за що)

         ;
         поку́та (ж.)

          

         (за що)
         Elle croyait que sa maladie était la rançon de ses péchés. - Вона вірила, що хвороба була спокутою за її гріхи.
         Син.: rachat, rédemption

**********