1. n. f.
   [ʀevɔlt]  (pl. révoltes)
   1. 1. бунт (ч.)

         ;
         непо́слух (ч.)

         ;
         повста́ння (с.)
         révolte populaire - народне повстання

         apaiser/calmer une révolte - заспокоїти повстання

         étouffer/réprimer une révolte - придушити/припинити повстання

         révolte générale - всезагальний бунт

         les révoltes d’esclaves - непослух рабів

         il n’a que quatorze ans, il est en révolte contre tout - йому лише чотирнадцять, він бунтує проти всього
         Син.: désobéissance, insoumission, insubordination, mouvement, soulèvement, dissidence
      2. за́колот (ч.)

         ;
         путч (ч.)
         révolte préparée - змовницький путч
         Син.: rébellion, insurrection, mutinerie
      3. ви́ступ (ч.)

         ;
         завору́шення (с.)
         les grandes révoltes - великі виступи
         Син.: dissidence, émeute
   2. 1. війна́ (ж.)

          

         (громадянська)
         déployer l’étendard de la guerre/révolte - розв’язати війну; іти/піти війною (на кого, що) (на кого, що )
         Син.: guerre
      2. о́пір (ч.)
         pousser à la révolte - спонукати до опору
         Син.: lutte
   3. 1. обу́рення (с.)
         Син.: sédition, indignation
      2. збу́рення (с.)
         esprit de révolte - збурений розум
         Син.: émotion, agitation

**********