1. v.
   [plœʀe]  (p.p. pleuré)
   1. пла́кати

      ;
      рю́мати

       

      ([розм.])

      ;
      рю́мсати

       

      ([розм.])

      ;
      сли́нити

       

      ([зневажл.])

      ;
      ню́нити

       

      ([зневажл.])

      ;
      скви́рити

       

      ([діал.])

      ;
      скви́ритися

       

      ([діал.])
      se mettre à pleurer - розпла́катися

      se retenir de pleurer - стримувати сльози

      pleurer de joie / de rire / de rage - плакати від радості / сміху / люті

      faire pleurer qqn d’admiration - розчу́лювати (кого) (кого ); звору́шувати (кого) (кого )

      rire à en pleurer - сміятися до сліз

      être sur le point de pleurer - киплять сльози в (на) очах (чиїх / кого) (чиїх / кого ); сльози навертаються (набігають) на очі (кому) (кому ); сльози спливають (наринають) на очі (кому) (кому ); очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); сльози закрутилися (стали) в очах (кому) (кому )
      Син.: [фам.] brailler, [фам.] braire, [фам.] chialer, [арх.] chigner, se plaindre, pleurnicher, sangloter, tchouler
   2.  (за аналогією) 
      1.  ([літ.]) 
         стогна́ти

         ;
         завива́ти

         ;
         ви́ти

         ;
         ски́глити
         le vent pleure dans les branches - вітер завиває у гіллі
         Син.: gémir
      2.  ([літ.]) 
         скра́пувати

         ;
         ска́пувати

         ;
         стіка́ти

         ;
         обплива́ти

         ;
         оплива́ти
         Une bougie pleurait sur la table. - На столі обпливала свічка.
      3.  ([поет.]) 
         хили́тися

         ;
         клони́тися

          

         ([поет.])

         ;
         похиля́тися

         ;
         схиля́тися

         ;
         нахиля́тися

         ;
         нагина́тися

         ;
         згина́тися

         ;
         зві́шуватися

         ;
         прихиля́тися

         ;
         перехиля́тися

         ;
         пригина́тися

         ;
         перегина́тися

         ;
         перехня́блюватися

          

         ([діал.])
         des saules pleurant dans l’eau - верби, що хиляться до води
   3.  (sur qqn, qqch / [заст.] або [літ.] de faire qqch) 
      наріка́ти

       

      (на кого, що)

      ;
      ре́мствувати

       

      (на кого, що)
      pleurer sur son sort - нарікати на власну долю
      Син.: s'apitoyer, gémir, se lamenter
   4.  ([арх.]; de qqn, qqch) 
      співчува́ти

       

      (кому, чому)
      Син.: compatir, s'intéresser
   5. сльози́тися
      mon œil droit pleure sans cesse - моє око постійно сльозиться
      Син.: larmoyer
   6. сочи́тися

       

      (про сік рослин)
   7. вимо́лювати

       

      (що)

      ;
      випла́кувати

       

      (що)

      ;
      випро́хувати

       

      (що)

      ;
      каню́чити

       

      (що)

      ;
      виканю́чувати

       

      (що)
      aller pleurer auprès de qqn pour obtenir qqch - вимолювати, виплакувати щось у когось

      pleurer pour obtenir une promotion - виканючувати вищу посаду

      ([регіон.])  pleurer après qqch ([регіон.]) ([[regional]] ) - притьмом (наполегливо, уперто, напосідливо, настійно) вимагати (чого) (чого )
      Син.: implorer, supplier
   8. 1.  (qqn, qqch) 
         опла́кувати

          

         (кого, що)

         ;
         припла́кувати

          

         ([розм.]; над ким, чим / кого, що)
         pleurer un mort - оплакувати померлого
         Син.: déplorer
      2.  (qqch) 
         ка́ятися

          

         (в чому)

         ;
         розка́юватися

          

         (в чому)
         pleurer ses péchés - розкаюватися у власних гріхах
         Син.: se repentir
   9.  (qqch) 
      шкодува́ти

       

      (чого)

      ;
      скупи́тися

       

      (на що)
      il ne pleure pas sa peine - він не шкодує власних сил

      tu n’as pas pleuré le sel dans la soupe - ти не пошкодувала солі для супу
      Син.: [розм.] plaindre
   10.  (qqch) 
       ли́ти

        

       (що)

       ;
       пролива́ти

        

       (що)

       ;
       стіка́ти

        

       (чим)
       pleurer des larmes de joie - лити сльози радості
       Син.: répandre, verser
2. n. m.
   [plœʀe]  (pl. pleurers)
   1.  ([арх.]) 
      плач (ч.)

      ;
      рю́мсання (с.)

       

      ([розм.])

      ;
      сквирк (ч.)

       

      ([діал.])
   2.  ([мед.]) 
      плач (ч.)
      ([мед.])  pleurer spasmodique - насильницький плач

**********

1. v. pron.
    (p.p. pleuré)
   1.  ([рідк.]) 
      оплакувати власну долю