1. n. m.
   [miʀɑkl; miʀakl]  (pl. miracles)
   1. 1. ди́во (с.)

         ;
         чу́до (с.)
         faire des miracles - робити дива

         un miracle d’architecture ukrainien - диво українського зодчества

         ce sera miracle s’il s’en sort - це буде чудом, якщо він виплутається

         notre remède-miracle sera en vente le 13 novembre - наш чудо-препарат у продажі з 13 листопада
         Син.: merveille, mystère, phénomène, prodige, signe
      2. чудасі́я (ж.)
   2.  ([література]) 
      міра́кль (ч.)

       

      (середньовічна драма)

**********