1. n. m.
   [ɔʀaʒ]  (pl. orages)
   1. гроза́ (ж.)

      ;
      бу́ря (ж.)

      ;
      буреві́й (ч.)

      ;
      борві́й (ч.)

      ;
      шторм (ч.)
      orage magnétique - магнітна буря

      le ciel était rose, on attendait l’orage - небо було рожевим, очікувалась гроза

      Entre dans la maison, l’orage approche. - Зайди у дім, наближається гроза.
      Син.: bourrasque, giboulée, ouragan, tempête, tourment
   2.  ([заст.]) 
      град (ч.)

      ;
      зли́ва (ж.)

      ;
      шквал (ч.)

      ;
      лави́на (ж.)
      Vincent ne pouvait plus supporter l’orage de coups de la part de son père chaque soir. - Венсан не міг більше терпіти град ударів від батька щовечора.
      Син.: volée, avalanche
   3.  ([перен.]) 
      розлю́ченість (ж.)

      ;
      лють (ж.)

      ;
      лю́тощі (мн.)

      ;
      злість (ж.)

      ;
      заї́лість (ж.)

      ;
      озло́бленість (ж.)

      ;
      шал (ч.)

      ;
      шале́нство (с.)

      ;
      шальга́ (ж.)

      ;
      я́рість (ж.)

      ;
      яр (ж.)

      ;
      раж (ч.)
      L’orage ne la laissait pas respirer. - Лють не давала їй дихати.
      Син.: colère, rage
   4.  ([перен.]) 
      лиха пригода

      ;
      на́па́сть (ж.)

      ;
      неща́стя (с.)

      ;
      ли́хо (с.)

      ;
      біда́ (ж.)

      ;
      го́ре (с.)

      ;
      дра́ма (ж.)

      ;
      траге́дія (ж.)

      ;
      пеня́ (ж.)
      Cet orage a détruit leurs vacances. - Ця лиха пригода зруйнувала їхні канікули.
      Син.: calamité, disgrâce, revers, trouble

**********