1. adj.
   [ɛ̃fɛʀtil]  (pl. m. infertiles; f. infertile, pl. f. infertiles)
   1.  ([літ.]) 
      1. безплі́дний

         ;
         неплі́дний

         ;
         неродю́чий

         ;
         неплодоно́сний
         On ne pourra pas faire un potager, ici le terrain est infertile. - Ми не зможемо зробити город, тут неродючий ґрунт.
         Син.: infécond, ingrat, stérile
         Ант.: fertile
      2. необро́блений

         ;
         ди́кий

         ;
         пусте́льний
         Син.: désertique, inculte
   2.  ([літ.], [перен.]) 
      безрезульта́тний

      ;
      безплі́дний

      ;
      безуспі́шний

      ;
      неуспі́шний
      Qu’est-ce qu’il peut proposer d’intelligent ? Il a l’esprit infertile. - Що розумного він може запропонувати? У нього безплідний розум.
      Син.: infecond, pauvre, stérile, aride

**********