1. n. f.
   [ʒifl]  (pl. gifles)
   1. ля́пас (ч.)

      ;
      лящ (ч.)

      ;
      ля́панець (ч.)

      ;
      плеска́ч (ч.)

      ;
      поли́чник (ч.)

      ;
      морда́с (ч.)

      ;
      поморда́с (ч.)
      Dans la bourrasque, elle a giflé son fils. - У приступі люті вона дала ляпаса синові.

      Un mot sévère est pire qu’une gifle. - Жалюче слово ‒ гірше за ляпас.
      Син.: soufflet, baffe, beigne, beignet, calotte, claque, emplâtre, giroflée, giroflée à cinq feuilles, mornifle, pain, talmouse, taloche, tape, tarte, torgnole
   2.  ([перен.]) 
      1. ганьба́ (ж.)

         ;
         нару́га (ж.)

         ;
         безче́стя (с.)

         ;
         позо́рище (с.)

         ;
         публі́ка (ж.)
      2. прини́ження (с.)

         ;
         обра́за (ж.)

         ;
         ура́за (ж.)

         ;
         вра́за (ж.)
      3. доса́да (ж.)

         ;
         при́крість (ж.)

         ;
         ля́пас (ч.)

         ;
         уда́р (ч.)
         La trahison de son mari était une vraie gifle pour Muriel. - Зрада чоловіка була справжнім ударом для Мюріель.
      Син.: affront, humiliation, vexation

**********