1. v.
   [ʀ(ə)lɥiʀ]  (p.p. relui)
   1. 1. бли́скати

         ;
         блискоті́ти

         ;
         бли́кати

         ;
         вибли́скувати

         ;
         вили́скувати

         ;
         збли́скувати

         ;
         побли́скувати
         métal qui reluit - метал виблискує

         faire reluire les chaussures - налощити взуття
         Sin.: briller
      2. іскри́ти

         ;
         іскри́тися

         ;
         спала́хувати

         ;
         поли́скувати
      3. мига́ти

         ;
         миготі́ти

         ;
         мигті́ти

         ;
         мерехті́ти
      4. виграва́ти

         ;
         ряхті́ти
   2.  ([заст.], [літ.]) 
      ся́яти

**********

1. p. p. util. comme adj.
   [ʀ(ə)lɥizɑ̃, ɑ̃t]  (pl. m. reluisants; f. reluisante, pl. f. reluisantes)
   1. 1. блиска́вий

         ;
         блиску́чий

         ;
         блискотли́вий
         quelle reluisante bibliothèque, monsieur Charnier ! - блискуче зібрання творів, пане Шарньє!

         la chambre est plus reluisante - у кімнаті не так страшно
         Sin.: luisant
      2. ви́лощений

         ;
         лиску́чий

         ;
         гля́нцевий

         ;
         глянсо́ваний

         ;
         глянсува́тий

         ;
         лисню́чий

         ;
         лако́ваний
         la peau reluisante d’or - шкіра вилискує золотом
         Sin.: brillant
      3. я́сни́й

          (forma corta: я́сен)

         ;
         іскроме́тний
   2.  (en tournure négative) 
      1. видатни́й

         ;
         визначни́й

         ;
         сла́вний

          (forma corta: сла́вен)

         ;
         ся́йний

         ;
         ся́ючий

         ;
         сяйли́вий
         la chute, il a commencé à tomber de plus en plus bas avec ce groupe peu reluisant - падіння, усе почалося з тієї безславної компанії
         Sin.: fameux
      2. відо́мий