1. v.
   [ɛskʀɔke]  (p.p. escroqué)
   1. 1.  (qqch de qqn) 
         виду́рювати

          

         (що в кого)

         ;
         вима́нювати

          

         (що в кого)
      2.  (qqch) 
         заволодіти шахрайським шляхом

          

         (чим)

         ;
         захо́плювати

          

         (що)

         ;
         зага́рбувати

          

         (що)

         ;
         га́рбати

          

         (що)
         Le président avait escroqué tout l’argent de son pays et s’est enfui. - Президент шахрайським шляхом заволодів усіма грошима своєї країни і втік.
         Sin.: arnaquer, [фам.] carotter, dérober, s'emparer, extorquer, soustraire, soutirer, voler
   2.  (qqn) 
      1. обшахрува́ти

          

         (кого)

         ;
         ошахрува́ти

          

         (кого)

         ;
         обшахра́ти

          

         (кого)

         ;
         обмахля́рити

          

         (кого)

         ;
         нагрі́ти

          

         (кого)
         Ils ont réussi à l’escroquer. - Їм вдалося його обшахрувати.
      2. ошука́ти

          

         (кого)

         ;
         обману́ти

          

         (кого)

         ;
         обдури́ти

          

         (кого)

         ;
         надури́ти

          

         (кого)

         ;
         увести в оману

          

         (кого)

         ;
         обвести навколо пальця

          

         (кого)
         Sin.: flouer, voler, [фам.] blouser, estamper, filouter

**********