1. n. f.
   [kɔpin]  (pl. copines)
   1.  ([фам.]) 
      по́друга (ж.)

      ;
      по́дружка (ж.)

      ;
      при́ятелька (ж.)

      ;
      това́ришка (ж.)
      J’ai raté ma copine en passant à l’épicerie. - Я розминулася з подругою, коли заходила до продуктового.

      Sylvie passe des heures à bavarder avec ses copines. - Сільві годинами базікає зі своїми подругами.
      Sin.: amie, camarade
   2.  ([фам.]) 
      ді́вчи́на (ж.)

      ;
      по́друга (ж.)

      ;
      коха́на (ж.)

      ;
      супу́тниця (ж.)
      Elle l’a quitté en été, il l’a oubliée et trouvé une nouvelle copine peu après. - Вона його покинула влітку, та він її забув і швидко знайшов іншу.

      ([фам.])  - On se voit ce soir avec ta nouvelle copine ? ‒ Carrément ! ([фам.]) ([[fam.]] ) - - Ми сьогодні з твоєю новою дівчиною виходимо? ‒ Еге ж!
      Sin.: compagne, petite amie
   3.  ([фам.]) 
      гей (ч.)

      ;
      гомосексуа́л (ч.)
      Sin.: homosexuel

1. n. m.
   [kɔpɛ̃]  (pl. copains)
   1.  ([фам.]) 
      друг (ч.)

      ;
      дружи́ще (ч.)

      ;
      друзя́ка (ч.)

      ;
      при́ятель (ч.)

      ;
      това́риш (ч.)
      en copain - по-дру́жньому

      copain de classe - однокла́сник (ч.)

      copain de bureau - коле́га (ч.)

      Claude a retrouvé son vieux copain après dix ans de séparation. - Клод знайшов свого старого друга після десяти років розлуки.
      Sin.: ami
   2.  ([фам.]) 
      коле́га (ч.)
      Sin.: collègue
   3.  ([зневажл.]) 
      дружо́к (ч.)
   4.  ([евфем.]) 
      хло́пець (ч.)

      ;
      друг (ч.)

      ;
      коха́ний (ч.)

      ;
      супу́тник (ч.)
      J’éprouve de la méfiance à l’égard de mon copain depuis deux mois. - Протягом останніх двох місяців я сумніваюся у своєму партнері.
      Sin.: petit ami
2. adj.
   [kɔpɛ̃], [kɔpin]  (pl. m. copains; f. copine, pl. f. copines)
   1. дру́жній

      ;
      при́ятельський

      ;
      товари́ський

**********