Читачка Ярославна Вознюк запитує: «Підкажіть, будь ласка, як правильно передавати на письмі іншомовні імена й прізвища із шиплячими всередині слова: через и чи і? Тобто як правильно написати: Вірджінія Вулф, Бріджіт Бардо чи Вірджинія Вулф, Бріджит Бардо. Згідно з п. 3 § 129 чинного правопису в іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і наприкінці слова пишемо і, але прикладів із шиплячими немає, зрозуміло лишень, що після р, д точно пишемо і. Водночас у § 144 про написання слов’янських імен і прізвищ у п. 7.3.а зазначено, що російську и передаємо українською и після шиплячих дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним і це стосується також прізвищ інших народів, наприклад, Цицерон, Чингісхан, Жильєрон тощо. Якщо ця норма стосується всіх імен і прізвищ, не зрозуміло: чому її винесено в розділ написання слов’янських імен і прізвищ? Навряд чи йдеться про переклади з російської, у яких згадуються прізвища інших народів…»

Щодо написання літери и / і в розглядуваних випадках можемо сконстатувати очевидну слабкість правописної норми і наявність хитань у практиці. Так, правопис 1929 року визначав написання всіх чужомовних імен і прізвищ з літерою і: Прісціян, Тімур, Ціцерон, Шіллер тощо [6]. Відповідно, так само фіксували і словники, наприклад, правописний словник Г. К. Голоскевича [1]. Надалі офіційно фіксовану норму змінювали.

Розгляньмо цілком обидва правила, на які посилається читачка (текст наведено за редакцією правопису 2019 р. [4, с. 127; 4, с. 143]; попередня редакція [5, с. 121; 5, с. 133] містить ідентичні за суттю положення):

Ми не можемо прокоментувати, чому норму щодо написання деяких іншомовних прізвищ «інших народів» винесено в параграф про слов’янські прізвища, та ще й у пункт про російські прізвища. Тому, щоб інтерпретувати таке розташування, радимо звертатися безпосередньо до укладачів правопису.

Також звертаємо увагу, що в процитованому § 144 ідеться лише про прізвища, але серед прикладів написання наведено власне ім’я Тиціан.

Однак деякі мовознавці витлумачують цю норму як таку, що поширюється на всі власні особові назви, а не тільки на прізвища. Так, про це каже І. П. Ющук (наводячи, проте, Тіціан з написанням з і [7, с. 63]); С. Л. Ковтюх прямо стверджує, що і пишемо у відповідних випадках в іменах та прізвищах, але не після шиплячих та ц [3, с. 189]. Утім, як бачимо, саме видання правопису такої норми не містить.

Зважаючи на це, ми доходимо висновку, що правопис містить колізію щодо написання іншомовних імен і прізвищ з і / и.

Додамо також, що, на нашу думку, норма часто нелогічна й суперечить усталеній фонетичній традиції. Наприклад, відповідно до процитованого положення § 144, італійські прізвища на зразок Пуччіні, Манчіні тощо слід передавати з літерою и: Пуччині, Манчині і т. ін., хоча це суперечить усталеній традиції і в практиці (що підтверджують матеріали корпусів мови й агрегаторів текстів) такої графіки з и практично не трапляється: наводять її хіба що деякі видання, які намагаються підлаштуватися під закріплені вимоги правопису, зокрема згаданий довідник І. П. Ющука.

Тому, замість того щоб намагатися розв’язати колізію в тексті правопису і зрозуміти дійсну логіку укладачів для прямолінійного застосування правописної норми, ми вважаємо за доцільне аналізувати 1) те, чи суперечить відповідне написання традиційним засадам української фонетики й орфографії, 2) реальну мовну практику.

Уживання літери і в іншомовних особових назвах цілком відповідає українській фонетичній і правописній традиції. Наприклад, про це кажуть С. Я. Єрмоленко та ін. [2, с. 323–324], які радять усупереч правопису використовувати графіку Сізіф, Тіціан, Трістан, Ціцерон, хоча й уважають, що у випадку з твердими шиплячими усталено використовуємо и.

Насправді ж, як показано вище, в італійських прізвищах і після шиплячих домінує написання з і, яке цілком згідне з питомими засадами української мови й наближає вимову відповідних особових назв до оригіналу. Так само, наприклад, написання імені французького президента поширене не тільки у варіанті Валері Жискар д’Естен, але й у варіанті Валері Жіскар д’Естен.

Конкретно щодо імен Вірджінія / Вірджинія та Бріджіт / Бріджит: матеріали корпусів мови і агрегаторів текстів засвідчують частіше вживання графіки з и, однак написання з і також існує.

Отже, беручи до уваги весь проаналізований матеріал, ми можемо висловити таку думку: зважаючи на слабкість правописної норми, в кожному конкретному випадку написання іншомовного прізвища або імені слід розглядати з позицій його відповідності традиційній українській фонетиці та орфографії, а також його закріпленості в ужитку. Так, у випадку із Пуччіні, Манчіні ми вважаємо за єдине правильне написання з і; для Вірджинія / Вірджінія Вулф, Бріджит / Бріджіт Бардо відзначаємо описані хитання і в будь-якому разі не вважаємо за хибне написання з і.

• Шрі-Ланка чи Шри-Ланка?
• Чому подвоєння літер зберігається у власних назвах (Боттічеллі, Марокко), але не зберігається в загальних (комісія, лібрето)?

1. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків, 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 18.07.2020).
2. Довідник з культури мови / С. Я. Єрмоленко та ін. Київ : Вища школа, 2005. 400 с.
3. Ковтюх С. Л. Репетитор (як навчитися грамотно писати). 2-ге вид., випр. й допов. Київ : Професіонал, 2007. 592 с.
4. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 18.07.2020).
5. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.
6. Український правопис. Харків : Державне видавництво України, 1929. 101 с.
7. Ющук І. П. Практикум з правопису і граматики української мови. Київ : Освіта, 2012. 270 с.