Читачка Юлія Мороз запитує: «Чи можна вживати слово продаж у множині? А температура? Які загалом є іменники, що їх слід уживати тільки в однині?».

Традиційно в українській граматиці [1, с. 96–67; 2, с. 210; 6, с. 304] виокремлюють такі категорії іменників, яким властива тільки форма однини (singularia tantum):

1. Матеріально-речовинні іменники: молоко, сметана, залізо, мідь, солома тощо;
2. Абстрактні іменники, що позначають дію, процес, стан і т. ін.: біганина, піднесення, синява тощо;
3. Збірні іменники: біднота, молодь, листя, гілля, начиння тощо;
4. Іменники – власні назви: Київ, Україна, Дніпро і т. ін.

Проте такий поділ не є фіксований і часто трапляються відхилення (що фіксують і наведені вище праці, і словники: [5; 3; 4]). Наприклад, для низки матеріально-речовинних іменників характерна наявність форми множини, за допомогою якої розрізняємо відповідні сорти, різновиди: вода́ – во́ди, вино́ – ви́на, сіль – со́лі, олі́я – олі́ї, сніг – сніги́, пісо́к – піски́ тощо; для абстрактних іменників це трапляється у разі, коли  вони характеризуються різні міри вияву ознак: шви́дкість – шви́дкості, поту́жість – поту́жності; для іменників – власних назв – сукупності однойменних осіб, узагальнення на підставі певних характеристик тощо.

Крім того, вважаємо за потрібне зазначити, що, по-перше, відхилення не поодинокі в літературі, де форми множини можуть уживатися для стилістичного ефекту: «Години тяглися йому нескінченними вічностями» (Валер’ян Підмогильний), а по-друге, відповідні слова можуть мати форму множини тільки в якомусь конкретному семантичному значенні або відтінку, наприклад: радість як почуття – singularia tantum і радість як особа або предмет тощо, що приносить втіху, – іменник із формами однини й множини: «<…> матимете довічну огиду до себе, всякі муки і ніяких радостей» (Василь Барка).

Тому в кожному конкретному випадки слід орієнтуватися на поширеність форми множини іменника в мовній практиці та внутрішню несуперечність такої форми множини.

Зважаючи на це, слово продаж, на нашу думку, має форми однини й множини в значенні дії й тільки однини – в значенні «торгівля, товарообіг» (обсяг продажу / обсяги продажів, але перебувати в продажу). Слово температура в значенні «ступінь нагріття, теплоти тощо» також поширене в ужитку у формі множини, і логіку цього можна пояснити тим, що тут множина показує різницю вияву ознаки, подібно до згаданих іменників швидкість, потужність (температура повітря / різниця температур тощо), але в значенні «підвищений ступінь теплоти тіла при хворобі» слово вживане в однині (у мене температура).

Хочемо також зазначити щодо підходу до наведення числа відповідних слів у нашому правописному словнику «Kyiv Dictionary». Словозмінну парадигму іменників ми наводимо з урахуванням уживаності чи невживаності конкретної лексеми в множині. Так, саме з цих міркувань наведено як singularia tantum іменники ви́готовлення, ви́никнення; обґрунто́ваність, розмаї́тість;  горо́шок, кефі́р і т. ін.

Водночас ми намагаємося послідовно давати поділ за числом для тих іменників, де це релевантно, залежно від різних семантичних значень конкретного слова, наводячи відповідні коментарі до таблиць, наприклад: запа́лення, кре́слення; ві́льність, при́страсть, осві́та, си́ла; рак; цу́кор; літогра́фія і т. ін. Для наведення числа відповідного слова ми аналізуємо літературу, матеріали корпусів мови та агрегаторів текстів і фіксуємо відповідний поділ за значеннями (процес особливо складний для менш уживаних слів, коли фактологічного матеріалу може бути вкрай мало). Водночас не наводимо поділу ми в тих випадках, коли певні відтінки слова, у яких воно вживається в однині, фактично невідривні від основного семантичного значення. У процесі роботи з перекладними словниками і правописним словником ми постійно доповнюємо відповідні таблиці.

• Чи можна вживати в збірному значенні в однині назви культур помідор, кабачок, огіроктощо та чи матимуть такі назви закінчення -у в родовому відмінку?

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
2. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
3. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.07.2020).
4. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/(дата звернення: 19.07.2020).
5. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 11.07.2020).
6. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін. ; за ред. А. П. Грищенка. 3-тє вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.