1. Граматика
  2. Українська
  3. «Знати(,) що сказати»; «не знаю(,) чому, але…»: чи потрібні коми?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 12.05.2020, 09:52

Розділ «Мовна консультація»

«Знати(,) що сказати»; «не знаю(,) чому, але…»: чи потрібні коми?

Запитання

Читачка Зоряна запитує: «Чи потрібні коми у реченнях «знати(,) що сказати» та «не знаю(,) чому, але…»?».

Відповідь

Перше речення пишемо з комою: знати, що сказати. У другому реченні коми не ставимо: я не знаю чому, але…

Пояснення

Розгляньмо кожне з речень окремо.

Знати, що сказати

Речення знати, що сказати – складнопідрядне, у якому підрядне сказати – односкладне речення із синтаксично незалежним інфінітивом, приєднане до головного за допомогою сполучного слова – відносного займенника що. У ньому немає синтаксично нерозкладних конструкцій: це можна перевірити, доповнивши підрядне речення: я не знаю, що ще мені вам сказати (порівняйте з нерозкладними конструкціями, де коми перед що немає: він сказав мені невідомо що; роби що хочеш).

Відповідно до чинної правописної норми [4, с. 180], підрядну частину складнопідрядного речення відокремлюємо комою. Тому тут правильно писати з комою: я не знаю, що сказати.

Не знаю чому, але

Перша частина складносурядного речення я не знаю чому, але… – речення я не знаю чому, яке закінчується одиничним прислівником чому. Чинна правописна норма [4, с. 181] регламентує питання вживання коми у відповідних випадках (підкреслення – наше):

Не відокремлюємо комою одиничні відносні займенники та прислівники в кінці речення: Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що (О. Гончар); Бачив хлопця й не сказав якого; Заснула, незчувшись коли (О. Гончар).

Але якщо до відносного слова в таких конструкціях прилягає інше слово, кому ставимо: Я б хотів знати, хто саме.

Отже, тут перед чому коми не ставимо: я не знаю чому, але…

Використані джерела

  1. Дудик П. С., Прокопчук Л. В. Синтаксис української мови. Київ : Видавничий центр «Академія», 2010. 380 с.
  2. Синявський О. Н. Норми української літературної мови. Львів : Укр. вид-во, 1941. 363 с.
  3. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін. ; за ред. А. П. Грищенка. 3-є вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
  4. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 24.04.2020).
  5. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.