1. Граматика
  2. Українська
  3. «У Мукачеві» чи «у Мукачевому»? «Мукачеве» чи «Мукачево»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 12.05.2020, 09:52

Розділ «Мовна консультація»

У Мукачеві чи у Мукачевому? Мукачеве чи Мукачево?

Запитання

Читачка Ірина Чеботнікова запитує: «Як відмінювати назву міста Мукачево: у Мукачеві чи у Мукачевому?».

Відповідь

Згідно з законодавством, від 2017 р. офіційну назву міста змінено з Мукачеве на Мукачево. Топонім Мука́чево правильно відмінювати так: Мукачево, Мукачева… у Мукачеві…

Проте закріплений 2017 року варіант назви – діалектний і не притаманний українській парадигматиці власних назв. У контекстах, які не вимагають буквального дотримання законодавчо закріплених форм власних назв, ми радимо вживати літературний варіант Мука́чеве. Його правильно відмінювати так: Мукачеве, Мукачевого… у Мукачевому (Мукачевім)…

Пояснення

Читачка ставить запитання конкретно щодо відмінювання назви Мукачево, яка від 2017 року офіційно закріплена в законодавстві на заміну назві Мукачеве [9]. Написання подібних географічних найменувань із закінченням -о регламентує чинний правопис [12, с. 154–155] (підкреслення в тексті – наше):

Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюємо як звичайні прикметники: Боровé — Боровóго, Боровóму, у Борово́му; Жукóвський — Жукóвського, Жукóвському, у Жуко́вському; Лозовá — Лозовóї, Лозовíй, у Лозові́й; Рíвне — Рíвного, Рíвному, у Рі́вному; Чусовá — Чусовóї, Чусовíй, у Чусові́й.

Примітка. Від відприкметникових українських назв населених пунктів з кінцевим -е на зразок Свáтове, Синéльникове, Гаркýшине, Рíвне, що відмінюються за зразком прикметників у формі середнього роду, слід відрізняти подібні за оформленням назви з кінцевим -о (рідковживані в українській мові, але поширені в інших слов’янських мовах) на зразок Бородінó, Кóсово, Сарáєво, Шеремéтьєво, Гнéзно, Молодéчно, що відмінюються як іменники середнього роду ІІ відміни (див. у п. 1 Дýбно).

Отже, назву міста в її нинішньому варіанті правильно відмінювати так:

Н. в. Мука́чев-о
Р. в. Мука́чев-а
Д. в. Мука́чев-у
З. в. Мука́чев-о
Ор. в. Мука́чев-ом
М. в. у Мука́чев-і
Кл. в. Мука́чев-о

Водночас вважаємо за необхідне зазначити, що політичним рішенням про перейменування міста, яке було «ініційоване його жителями у зв’язку з необхідністю виправлення помилки» [10] Верховна Рада Україна визнала за нормативний діалектний варіант [1], непритаманний українській ономастиці та парадигматиці власних назв. Тут зауважимо, що деякі мовознавці вважають варіанти назв на зразок Мукачево за відповідні нормі української морфології як давні похідні від форм коротких (іменних) прикметників на -о [2, с. 52], проте, не наводячи історичних доказів і не пояснюючи зв’язку з посесивами.

Перейменування власних назв відповідно до вподобань місцевих жителів може становити досить небезпечну тенденцію, що призводитиме до усталення ненормативних варіантів на зразок Сла́вянськ (замість Слов’я́нськ), Могильо́в (замість Могилі́в) і т. ін. Зважаючи на це, якщо не йдеться про суто офіційні контексти, де назву необхідно вживати у законодавчо закріпленій формі, ми радимо послуговуватися літературною формою Мука́чеве, а тому нижче пропонуємо розглянути парадигму відмінювання цього топоніма.

Як зазначено в Етимологічному словнику топонімів України В. В. Лучика, «Мука́чеве – місто, Закарпат[ська] обл[асть] <…> відоме з IX ст. <…> має варіанти Мука́чів, Мункач, Мункачів <…>; Munkács <…>, Мука́чево <…>.  Суч[асний] ойконім виник в укр[аїнському] середовищі як посесив на -ове / -еве, варіант -ев / -ів, від антропоніма Мукач з основою дієсл[ова] мукати «мугикати» [6, с. 338]. З цього видно, що назва міста походить від присвійного прикметника на -ів у середньому роді (порівняйте: лі́кар – лі́карів – лі́кареве).

Мовознавець О. Д. Пономарів щодо відмінювання топоніма Мука́чеве висловлює таку думку: «У сучасній українській літературній мові назва міста – Мукачеве. Професорка Катерина Городенська вважає, і я з нею згоден, що назви типу Дебальцеве, Синельникове, Мукачеве ми тепер сприймаємо не як прикметники, а як іменники другої відміни середнього роду з основою на твердий приголосний. То й відмінювати їх потрібно не як прикметники – Мукачевого, Синельникового, - а як іменники – Дебальцева, Синельникова, Мукачева, у Дебальцеві, у Синельникові, у Мукачеві і т.д. Прочитати це можна у такій праці: Катерина Городенська, "Українське слово у вимірах сьогодення", К., 2014, ст. 29» [1], тобто фактично пропонує таку саму парадигму відмінювання, як і для Мука́чево. Для коректності зазначимо, що в згаданій праці К. Г. Городенська розглядає лише назви міст, похідні від російських прізвищ (Синельникове, Дебальцеве тощо), і Мукачеве там не фігурує [4, с. 29].

Проте, на нашу думку, для наведених думок О. Д. Пономарева та К. Г. Городенської сьогодні немає достатніх підтверджень. Більше того, пропонована мовознавцями парадигма відмінювання суперечить нормі правопису (і О. Д. Пономарів, і К. Г. Городенська належали до складу Української національної комісії з питань правопису), яку ми вже наводили на початку статті:  «<…> відприкметникових українських назв населених пунктів з кінцевим -е на зразок Свáтове, Синéльникове, Гаркýшине, Рíвне, що відмінюються за зразком прикметників у формі середнього роду» [12, с. 155] (виділення напівжирним шрифтом – наше).

Отже, назву Мука́чеве правильно відмінювати так:

Н. в. Мука́чев-е
Р. в. Мука́чев-ого
Д. в. Мука́чев-ому
З. в. Мука́чев-е
Ор. в. Мука́чев-им
М. в. у Мука́чев-ому, Мука́чев-ім
Кл. в. Мука́чев-е

Такі відмінкові форми фіксують і українські словники [7; 11; 8; 3].

Використані джерела

  1. Блог проф. Пономарева: про Мукачеве і Ланя. 2015. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2015/07/150727_ponomariv_blog_61_ko (дата звернення: 01.05.2020).
  2. Воронич Г. В. Карпатські географічні назви в лещатах літературної стандартизації. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2011. Випуск 25. С. 51–55.
  3. Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживання. Київ : Наукова думка, 1989. 830 с.
  4. Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення / Інститут української мови НАН України. Київ : КММ, 2014. 124 с.
  5. Ковтюх С. Л. Соціоономастичні аспекти перейменувальних процесів в Україні. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. 2017. Вип. 1 (27). С. 160–165.
  6. Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / відп. ред. В. Г. Скляренко. Київ : ВЦ «Академія», 2014. 544 с.
  7. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
  8. Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови. Київ : Радянська школа, 1959. 602 с.
  9. Про перейменування міста Мукачеве Закарпатської області : Постанова Верховної Ради України від 23.05.2017 № 2065-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2065-VIII (дата звернення: 01.05.2020).
  10. Про перейменування міста Мукачеве Закарпатської області : Постанова Верховної Ради України від 23.05.2017 № 2065-VIII : пояснювальна записка. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=60115&pf35401=401388 (дата звернення: 01.05.2020).
  11. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.
  12. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 24.04.2020).
  13. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.
  14. Янко М. Т. Топоноімічний словник України. Київ : Знання, 1998. 428 с.