1. Граматика
  2. Українська
  3. «Задіяний» чи «залучений»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 07.04.2020, 09:32

Розділ «Мовна консультація»

Задіяний чи залучений?

Запитання

Читачка Ірина Лимаренко запитує: «Порадьте, будь ласка, як правильно: задіяний чи залучений?».

Відповідь

Слово задіювати (задіяти) – калька з російського дієслова задействовать, яке в російській мові усталилося лише протягом 1980-х років [6, с. 217]. Слова не фіксували традиційні академічні словники української мови, термінологічні та перекладні видання. Так, воно відсутнє в «Словарі української мови» за ред. Б. Д. Грінченка (1907–1909) [4], Російсько-українському академічному словнику в 4 томах за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова (1924–1933) [3], Російсько-українському словнику технічної термінології І. М. Шелудька і Т. Ф. Садовського (1927) [7], Словнику української мови в 11 томах (1970–1980) [5] та багатьох інших. Також воно відсутнє в класичній українській літературі. Наводять його спорадично лише деякі сучасні словники.

Уживати дієслово задіювати (задіяти) та похідний дієприкметник задіяний ми не радимо. Його вживання вважають за хибне низка інших мовознавців, зокрема Г. Л. Аркушин [1], З. О. Мацюк та Н. І. Станкевич [2] та ін.

Натомість, якщо йдеться про істот, радимо вживати дієприкметник залучений, похідний від залучати (залучити), утвореного на питомому ґрунті від лучити. Якщо йдеться про предмети, слушне слово слід добирати залежно від контексту: залучений, увімкнений, застосований, використаний тощо. Наприклад: акторський склад, задіяний у виставі → акторський склад, залучений до вистави, студенти, задіяні в громадській діяльності → студенти, залучені до громадської діяльності; задіяні ресурси → залучені ресурси, задіяна мікросхема → застосована / увімкнена / залучена тощо мікросхема і т. ін.

Використані джерела

  1. Аркушин Г. Л. «Де має місце дане слово?». Культура слова. Вип. 55–56. С. 132–135.
  2. Мацюк З. О., Станкевич Н. І. Українська мова професійного спілкування. Київ : Каравела, 2006. 352 с.
  3. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 22.03.2020).
  4. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 24.03.2020).
  5. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html/ (дата звернення: 02.01.2020).
  6. Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець XX – початок XXI ст.). Монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. 248 с.
  7. Шелудько І. М., Садовський Т. Ф. Словник технічної термінології (загальний) (проєкт). Київ : Державне видавництво України, 1928. 588 с. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 02.01.2020).