Я зателефонувала[, щоб] запитати: у яких випадках можна випускати слово щоб?
Запитання
Читачка Марія запитує: «Скажіть, будь ласка, чи можна опускати слово щоб у наступних висловах: я прийшла розповісти тобі правду замість я прийшла, щоб розповісти тобі правду; я зателефонувала запитати тебе замість я зателефонувала, щоб запитати тебе… У яких випадках можна не вживати щоб?».
Відповідь
У конструкціях на зразок я прийшла, щоб розповісти та я зателефонувала, щоб запитати маємо складнопідрядні речення з підрядним мети зі сполучниковим зв’язком. Натомість у конструкціях на зразок я прийшла розповісти, я зателефонувала запитати дієвідмінювана форма прийшла, зателефонувала становить простий присудок, а інфінітив розповісти, запитати виконує функцію обставини мети; підрядний зв’язок тут представлений інфінітивним приляганням.
Уживання інфінітива у функції обставини мети часто можливе з деякими дієсловами руху та дії. От як описують таке вживання П. С. Дудик та Л. В. Прокопчук: «Обставинна функція інфінітива зумовлена його семантикою. Наприклад, обставина мети, виражена інфінітивом, сполучається з дієсловами руху, проте не з усіма, а лише з такими, що позначають рух у певному просторовому напрямку (іти, прийти, виходити, бігти, поспішати тощо): Дівчата вийдуть воду брать (Т. Шевченко); Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Т. Шевченко)» [3, с. 119] (виділення напівжирним шрифтом дієвідмінюваної форми – наше).
Формальних правил щодо вживання інфінітива як обставини мети без сполучника не існує. Тому тут доцільно виходити з мовної практики. Таке вживання можливе за умови дотримання щонайменше двох критеріїв: по-перше, дієвідмінювана форма та інфінітив мають позначати дію однієї особи (порівняйте: я прийшла розповісти і я прийшла, щоб мене почули: у другому випадку виражено дії різних осіб, випустити сполучник щоб не можна), а по-друге, – випущення сполучника не має змінювати логічної зв’язності речення.
Використані джерела