Коментуючи наш допис у мережі «Instagram», читач Дмитро запитує: «Які є питомі синоніми до слова псуватися? Портитися? Може, ще щось є?».

Слова портити (портитися) українські словники не фіксують [5; 4; 3; 6; 2]. Етимологічний словник української мови наводить лише як діалектну форму спорти́ти з посиланням на словник Є. Желехівського та С. Недільського 1886 р. [1, с. 533]. Отже, на нашу думку, це слово не можна розглядати як питомий синонім до псуватися.

Щодо того, які ж синоніми можна вживати: на жаль, читач не сконкретизував значення слова, яке його цікавить. Наприклад, якщо йдеться про псування або руйнування речей, можна вживати слово нівечитися: «Треба було далеко об’їжджати та й зважати, щоб не замочити селітри та солі. Усе понівечилося б» (Андрій Чайковський); якщо йдеться про настрій або здоров’я, синонімами є слова погіршуватися, підупадати: «його́ здоро́в’я підупа́ло» [3]; як у значенні «ставати гіршим», так і щодо харчів можна вживати слово збавлятися: «Морально він не збавився, хоч і як він себе змарнував» (Ольга Кобилянська, у [5]), «Пересипа́ють ви́шні цу́кром, щоб не зба́вилися (Звин.)» [3]; у різних контекстах щодо продуктів харчування можна вживати слова злежуватися, гнити, затухати, притхнутися, духу набиратися: «Злежалось полотно в коморах... Люди прохають — дайте хоч на сорочку, — хай праця людська не гине марно» (Михайло Коцюбинський, у [5]), «Вода́ притхла́ся» [3]; щодо моральних якостей людини можуть бути вживані слова зледащіти, розпаскудитися: «Наш Писар зледащів: розпивсь і обідрався» (Левко Боровиковський, у [5]), «Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду» (Іван Нечуй-Левицький, у [5]) тощо (виділення напівжирним шрифтом усюди – наше).

Перелік наведених вище синонімів не вичерпний і показує лише частину тотожних за значенням слів, що можуть бути вживані в різних контекстах зі значенням псуватися.

1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / гол. ред. О. С. Мельничук. Т. 4: Н–П. Київ : Наукова думка, 2003. 653 с.
2. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
3. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 01.03.2020).
4. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 01.03.2020).
5. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 01.03.2020).
6. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.