Читачка Ірина пише: «Порадьте, будь ласка, як правильно: керівний директор чи керуючий директор як відповідник російському управляющий директор».

Прямий переклад російського управляющий директор ми вважаємо за недоцільний, тому не радимо вживати як відповідник в українській мові ані керуючий директор, ані керівний директор тощо.

Слово директор походить із латини, від дієслова dirigere «спрямовувати» [3, с. 75; 7]. Таким чином, уже в самому слові директор етимологічно закладено значення «той, хто керує», а додання до нього означення керівний чи будь-якого іншого подібного призведе до утворення плеоназму з логічно зайвим елементом. При цьому можемо припустити, що російське управляющий директор – невдала калька з англійського managing director (яке «Cambridge Dictionary» натомість радить перекладати як генеральный директор [6]).

Наголосимо також, що український Класифікатор професій ДК 003:2010 такої професії, як керуючий директор чи керівний директор, не знає, а саму професію директор визначає як вужче видове поняття щодо ширшого родового «керуючий» [4], що підтверджує згадану вище плеонастичність конструкції «керуючий (керівний) директор».

Зважаючи на це, ми рекомендуємо уникати перекладу управляющий директор чи то як керуючий директор, чи то як керівний директор, чи будь-якою іншою формою, що калькуватиме російську модель.

З особистого перекладацького досвіду можемо порадити підходити до перекладу російського терміна індивідуально, залежно від конкретної компанії. Можливо застосовувати як відповідники генеральний директор, виконавчий директор тощо, беручи до уваги структуру компанії та її відділів, тип керування, обсяг повноважень конкретної особи і т. ін., а також зважаючи на рекомендації профільних органів влади.

Окремо зазначимо щодо вживання активного дієприкметника керуючий у термінологічних словосполученнях. Питанню статусу активних дієприкметників у сучасній українській мові присвячено велику кількість наукових праць. Ціла низка мовознавців розглядають такі активні дієприкметники як непитомі, скальковані конструкції, що порушують лексичні та стилістичні норми сучасної української літературної мови, а отже, як такі, що їх треба уникати. До них належать, з-поміж інших, К. Г. Городенська [2], О. Д. Пономарів [5], Г. Г. Голосовська [1] та багато інших. Системний аналіз словників, виданих до 1933 року, показує домінантну тенденцію щодо уникнення вживання активних дієприкметників в українській термінології. Ми погоджуємося з такою позицією і в будь-якому разі радимо не вживати варіанту перекладу керуючий директор. Словосполучення керівний директор словотвірним та стилістичним нормам української мови не суперечитиме.

1. Голосовська Г. Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? Українська мова. 2011. № 4. С. 63–71.
2. Городенська К. Г. Нові явища та процеси в українському словотворенні: динаміка чи деструкція словотвірних норм? Українська мова. № 2. С. 3–12.
3. Етимологічний словник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 2. 570 с.
4. Національний класифікатор України. Класифікатор професій. ДК 003:2010. Чинний від 01.11.2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10 (дата звернення: 01.03.2020).
5. Пономарів О. Д. Культура слова. Мовностилістичні поради. 2‑е вид., стереот. Київ : Либідь, 2001. 239 с.
6. Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/ (дата звернення: 03.03.2020).
7. Lewis C. T., Short C. (1879) A Latin Dictionary. Oxford : Clarendon Press, 1879. URL: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus:text:1999.04.0059:entry=dirigo (дата звернення: 01.03.2020).