Читачка Ольга Анатоліївна Гончаренко запитує: «При моїй спробі написати працівники інституту мене виправили, сказавши, що науковців слід називати співробітниками, а не працівниками. Ураховуючи різні погляди науковців на назви своїх посад і обмежене фінансування української науки, вважаю, що термін науковий працівник все ж таки має право на існування. Отже, чи правильний термін науковий працівник та чи можна його вживати замість науковий співробітник?».

Розглядати поставлене запитання слід не лише у філологічній, а й у законодавчій площині.

Семантично не існує застережень щодо вживання термінологічного словосполучення науковий працівник на позначення особи, що провадить наукові дослідження. Наприклад, Словник української мови в 11 томах (СУМ-11) наводить таке визначення: «Науковий працівник – людина, що займається науковою роботою, провадить наукові дослідження» [4].

Водночас, відповідно до п. 20 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», науковий працівник – це «вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством» [1]. Ст. 31 згаданого закону визначає посади наукових працівників, до яких, з-поміж інших, належать керівник, заступник керівника з наукової роботи, радник при дирекції наукової установи, <…> головний науковий співробітник, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, науковий співробітник <…>.

Отже, згідно з чинним законодавством України, науковий співробітник – конкретна посада наукового працівника, тобто вужче видове поняття щодо ширшого родового.

З наведеного читачкою прикладу вживання працівники інституту припускаємо, що в цьому разі не йшлося про конкретні посади та дотримання відповідних законодавчих визначень. Отже, тут виправлення нам видається абсолютно недоречним. Як з філологічного, так і з законодавчого погляду термін науковий працівник (відповідно – і працівник інституту) цілком коректний та правильний. Аспект обсягу фінансування тут ролі не відіграє. Кожен науковий співробітник апріорі є науковим працівником, як видно з наведених норм закону.

Таким чином, термін науковий працівник – правильний, проте в законодавчій площині термін науковий співробітник є вужчим видовим та позначає конкретну посаду наукового працівника.

1. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 р. № 848-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 (дата звернення: 01.02.2020).
2. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 01.02.2020).
3. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 01.02.2020).
4. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 01.02.2020).