1. Граматика
  2. Українська
  3. Чи може прізвище Фомі́н (Фоміна́) у зв’язку з ухваленням нової редакції правопису мати варіант написання Томі́н (Томіна́), з першою літерою "т" замість"ф"?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 14.01.2020, 07:27

Розділ «Мовна консультація»

Чи може прізвище Фомін (Фоміна) за новою редакцією правопису 2019 р. мати варіант написання Томін (Томіна)?

Запитання

Читач Тимофій Фомін запитує: «Чи може прізвище Фомі́н (Фоміна́) у зв’язку з ухваленням нової редакції правопису 2019 року мати варіант написання Томі́н (Томіна́), з першою літерою т замість ф?».

Відповідь

Розгляньмо правописну норму, витлумачення якої цікавить читача. Відповідно до вже чинної редакції Українського правопису 2019 р. [7, с. 125]:

§ 123. Буквосполучення th у словах грецького походження

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.

Наведене положення відрізняється від попередньої (чинної до 2024 року) редакції правопису 1990 р., де така варіантність не допускалася.

Прізвище читача належить до прикметникового типу та, вочевидь, походить від власного імені Фома́ (в українській мові традиційно Хома́, Тома́). Це чоловіче ім’я запозичене з грецької мови: Θωμά (що, своєю чергою, походить із гебрайської мови) [2, с. 198].

Оскільки оригінальне грецьке ім’я містить початкову літеру тета (буквосполучення th), до нього теоретично може бути застосована наведена вище правописна норма. Однак, на нашу думку, питання графіки прізвищ не слід розглядати тільки в лінгвістичній площині. Ідеться передусім про закріпленість єдиного «нормативного» варіанту написання у паспорті або в іншому документі носія прізвища в кожному конкретному випадку.

З іменами на практиці спостерігаємо значну варіативність залежно від великої кількості чинників, включно з афективним. Часто трапляються випадки, коли одну особу на ім’я Олександр називають тільки Олександром, а іншу особу можуть називати Олександр, Лесь, Олесь тощо, причому дві останні форми в цьому разі не є здрібніло-пестливі. Приклад такої варіативності можемо побачити у наведеному вище правописному положенні, де зазначено, що ім’я Агата́нгел може мати варіант Агафа́нгел, ім’я Ма́рфа – Ма́рта тощо.

Натомість із прізвищами такі варіації не поширені, з-поміж іншого – через те, що прізвище в повній формі використовують в офіційних документах, за ним визначають наявність родинних зв’язків тощо. Так, наприклад, С. Л. Ковтюх та О. М. Кашталян уважають, що до прізвищ навіть не можна застосовувати терміна «подвійний наголос», оскільки для прізвищ на зразок «Верби́не́ць, Дружи́не́ць, Ка́ніве́ць, Мику́ле́ць, Ро́ма́сь <…> традиційно в межах одного роду чи сім’ї вживають зазвичай тільки один варіант наголошення» [3, с. 95].

Отже, на нашу думку, етимологічно є підстави для варіантів т – ф у прізвищі Фомі́н, однак єдиною фактичною нормою буде дійсне прізвище в паспорті.

Якщо йти суто за мовною нормою, сподіваною графікою прізвища Фомі́н (Фоміна́) є Томи́н (Томина́) або Хоми́н (Хомина́), з літерою и в суфіксі -ин(а), оскільки українській парадигматиці прізвищ не притаманний суфікс -ін(а), а похідним присвійним прикметником від імені Хома́ (Тома́) є Хоми́н (Томи́н).

Додаткова інформація

Радимо також ознайомитися з нашою статтею «Відмінювання прізвищ», де докладно описано нюанси словозміни українських та іншомовних прізвищ усіх типів.

Використані джерела

  1. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків, 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 05.01.2020).

  2. Етимологічний словник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 2006. Т. 6 : У–Я. 568 с.

  3. Ковтюх С. Л., Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ / за ред. С. Л. Ковтюх. Кіровоград : ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. 258 с.

  4. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ : Наукова думка, 1966. 215 с.

  5. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. 3-є вид., випр. Київ : Наукова думка, 2005. 334 с.

  6. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 05.01.2020).

  7. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 05.01.2020).

  8. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.