Невживання артикля в італійській мові (omissione dell’articolo)
Коли випускають артикль
У низці випадків артикля в італійській мові не вживають (відповідно, за наявності прийменника вживають його просту форму, а не preposizione articolata), зокрема:
У виразах на зразок parlare italiano, parlare francese (варіант із артиклем також правильний: parlare l’italiano, parlare il francese).
Неозначений артикль (articolo indeterminativo) з означенням не випускається: esprimersi in un perfetto inglese.
Обов’язково вживається означений артикль (articolo determinativo) у зворотах на зразок l’italiano della stampa, l’inglese d’America.
В означеннях, що виражають матеріал або речовину, з яких виготовлено предмет: una moneta d’argento, un sacchetto di plastica.
В архаїчній італійській мові з означальним іменником уживався означений артикль, якщо означений артикль стояв також перед означуваним іменником [8, с. 184; 8, с. 333]: la statua del marmo [4].
У назвах різноманітних творів мистецтва (книг, віршів, картин, музичних альбомів тощо): Piccolo mondo moderno, Grammatica italiana, Canto sesto, Nascita di Venere.
У назвах газет, журналів: Corriere della Sera.
У вивісках: Trattoria, Uscita.
Проте часто у відповідних випадках артикль уживаний: I promessi sposi, Il turno; La Gazzetta dello Sport і т. ін.
Якщо такі назви, у яких відсутній артикль, наводять у розмові у формі прямого додатка, перед ними обов’язково додають артикль: Trattato di merceologia → ho studiato il Trattato di merceologia; проте прийменник у відповідних випадках уживають у простій формі, а не у формі preposizione articolata): Tigre reale → l’autore di Tigre reale [8, с. 184].
Щодо особливостей вживання прийменників з назвами творів, що містять артикль («I promessi sposi», «La Dolce vita»), див. розділ «Складні випадки вживання артикля. Прийменник перед власною назвою, що містить артикль».
В еліптичних конструкціях, які часто трапляються в рекламних оголошеннях: Vendo tricamere zona Sempione (= vendo un [appartamento] tricamere nella zona [di corso] Sempione) [8, с. 184–185].
У назвах новин, репортажів: Donna uccisa in casa: arrestato un sospetto.
У медичних анамнезах: Paziente con dolore addominale e perforazione di ulcera [9].
У телеграмах: partecipiamo vostra gioia [2, с. 159].
З назвами місяців і днів тижня: venne febbraio, oggi è giovedì.
Але з означенням артикль уживають: era un febbraio molto freddo.
Артикль обов’язково вживають, коли конструкція має дистрибутивне значення. Див. детально в розділі «Уживання означеного артикля в італійській мові: загальні випадки», п. 5.
Зі словами, вжитими у металінгвістичному значенні: ‘cane’ in francese si dice ‘chien’ (‘cane’ = слово «cane», ‘chien’ = слово «chien»).
З іменником у функції присудкового додатка, коли він позначає конкретні характеристики, риси, притаманні суб’єктові: Gianni è dottore.
Детальне пояснення особливостей вживання й невживання артикля в таких випадках див. в нашій статті «Коли в італійській мові можна випускати артикль у фразах на зразок sono (la) sua cliente, sei (il) mio tesoro?».
У конструкціях зі значенням кличного відмінка (usi allocutivi): signore!, dottore Conti!
У вигуках: fuoco!, aiuto!
У деяких таких випадках може вживатися неозначений або означений артикль з відповідною нюансовою різницею в значенні [3, с. 406].
Також артикля не вживають у сталих окличних конструкціях із побажаннями: buongiorno! (але: dare il buongiorno), buon viaggio!
Артикля часто не вживають у власних назвах, перед nomi di parentela із займенниками тощо. Про такі випадки див. детально в розділі «Articolo (артикль)».
Про випускання часткового артикля дивіться в розділі «Articolo partitivo (частковий артикль)».
У переліках, що містять кілька іменників, артикль (або preposizione articolata) прийнято або вживати, або випускати перед кожним таким елементом: «Le ampolle e gli ampollini, i vasi di porcellana, le tazzette di marmo, i pestelli, le forbici <…> e tutti gli altri utensili che abbellivano il porticato e la farmacia dell ' onorevole mio collaboratore Bazzetta <…>» (Emilio Praga, «Memorie del presbiterio. Scene di Provincia»); «<…> c’erano tubi di ferro, allineati per grandezza, pinze, lunghi, cucchiai» (Francesca Sanvitale, «Madre e figlia»).
Проте можуть також уживати артикль тільки перед першим елементом у списку: «per non uscire dai lirici, al Chiabrera, Testi, Filicaia, Giudi, Frugoni, successero il Parini, Monti, Foscolo, Manzoni, Leopardi» (Giosuè Carducci, «Prose», у [8, с. 185]).
Якщо перший і наступні іменники в переліку вимагають уживання артиклів різних родів, залишати перший артикль, випускаючи наступні, не можна.
Артикль не може поєднуватися з aggettivi dimostrativi, деякими aggettivi indefiniti, а також aggettivi interrogativi, aggettivi esclamativi, наприклад, che, questo: non voglio più sentire di queste storie; che bella idea! [4].
Зазвичай не вживають артикль у прикладках (apposizioni), де іменник позначає назву звання, титулу, посади [8, с. 97]: «È in corso procedimento penale contro il commendatore Leonardo Navarra, sindaco di Alcamo e presidente del seggio provvisorio della quinta sezione <…>» (Gaetano Salvemini, «Il ministro della malavita. Notizie e documenti sulle elezioni giolittiane nell’Italia meridionale»).
В архаїчній італійській мові артикль могли не вживати: 1) з абстрактними іменниками, 2) з іменником, що позначає цілу категорію або клас об’єктів, 3) перед другим іменником у порівняннях [8; 9]. Натомість часто вживали артикль із найвищим ступенем порівняння прикметників: la cosa la più bella. Сьогодні ця конструкція майже вийшла з ужитку; натомість артикля перед прикметником не вживають: la cosa più bella [8, с. 185–186].
Використані джерела