1. n. m.
   [sɔʀsje]  (pl. sorciers)
   1. 1. маг (ч.)

         ;
         чаклу́н (ч.)

         ;
         чароді́й (ч.)

         ;
         чароді́йник (ч.)

         ;
         чарівни́к (ч.)
         Le sorcier aidait les gens de son village. - Чаклун допомагав людям зі свого села.
      2. відьма́к (ч.)

         ;
         характе́рник (ч.)

         ;
         мольфа́р (ч.)

         ;
         ворожби́т (ч.)
      Syn.: envoûteur, magicien, devin, invocateur
2. adj.
   [sɔʀsje, jɛʀ]  (pl. m. sorciers; f. sorcière, pl. f. sorcières)
   1.  ([літ.]) 
      чаклу́нський
      Les mouvements sorciers de la femme faisait peur. - Чаклунські рухи жінки лякали.
   2.  ([фам.]) 
      важки́й

      ;
      складни́й

      ;
      му́дрий

      ;
      мудро́ваний

      ;
      хи́трий

      ;
      хитрому́дрий
      Fais-le finalement, ce n’est pas si sorcier que ça ! - Зроби це нарешті, не так вже воно й складно!
      Syn.: malin, difficile

**********

1. n. f.
   [sɔʀsjɛʀ]  (pl. sorcières)
   1. 1. чаклу́нка (ж.)

         ;
         чароді́йка (ж.)

         ;
         чарівни́ця (ж.)

         ;
         чароді́йниця (ж.)
         La méchante sorcière a soumis la princesse par le sortilège. - Зла чаклунка наклала чари на принцесу.
      2. ві́дьма (ж.)

         ;
         характе́рниця (ж.)

         ;
         ворожби́тка (ж.)
         manche à balai des sorcières - мітла відьми

         Sorcière, elle a été brûlée en place publique. - Відьма, її спалили на міському майдані.
   2.  ([перен.]) 
      ві́дьма (ж.)

      ;
      меге́ра (ж.)

      ;
      карга́ (ж.)

      ;
      яга́ (ж.)
      Cette foutue vieille sorcière me gache la vie. - Ця проклята стара карга псує мені життя.