1. n.
   1. по́смик (ч.)

      ;
      риво́к (ч.)
      With a wrench she wriggled free from his grasp. - Рвучким рухом вона звільнилася з його лабет.
      Syn.: twist, tug, pull, jerk, jolt
   2. ви́вих (ч.)

      ;
      розтя́гнення (с.)
      Syn.: sprain, dislocation
   3. 1. почуття туги або болю від розлуки
         It is a real wrench to leave my hometown after so many years. - Дуже боляче залишати моє рідне місто після стількох років.
      2. болісна розлука
   4.  ([тех.]; переважно [амер.]) 
      ключ (ч.)

      ;
      гайковий ключ

      ;
      мутровий ключ

       

      ([заст.])
      Syn.: [брит.] spanner
   5. спотво́рення (с.)

      ;
      перекру́чення (с.)

      ;
      ви́кривлення (с.)

      ;
      кривотлума́чення (с.)
   6.  ([мех.]) 
      динамічний гвинт
   7.  ([арх.]) 
      1. хи́трощі (мн.)

         ;
         пі́дступ (ч.)
         Syn.: trick, wile, artifice
      2. ома́на (ж.)

         ;
         обма́н (ч.)

         ;
         шахра́йство (с.)
         Syn.: trickery, deceit, fraud
   8.  ([арх.]; [рідк.]) 
      засіб примусу
2. v.
    (wrenched | wrenched)
   1. 1.  (sth) 
         вирива́ти

          

         (що)

         ;
         виверта́ти

          

         (що)
         wrench a door off its hinges - зірвати двері з завіс

         The robbers wrenched the purse from the woman’s hands. - Грабіжники вирвали гаманець із рук жінки.
         Syn.: tug, pull, jerk, wrest, heave, twist
      2. вирива́тися

         ;
         виверта́тися
   2.  (sth) 
      ви́вихнути

       

      (що)

      ;
      розтя́гувати

       

      (що)

      ;
      розтяга́ти

       

      (що)
      I wrenched my knee during the match. - Я вивихнув коліно під час матчу.
      Syn.: sprain, twist, strain, dislocate
   3.  (sth) 
      спотво́рювати

       

      (що)

      ;
      перекру́чувати

       

      (що)

      ;
      викривля́ти

       

      (що)

      ;
      ні́вечити

       

      (що)
      Syn.: distort, pervert
   4.  (sb) 
      му́чити

       

      (кого)

      ;
      завдавати страждань, болю

       

      (кому)
      Syn.: rack
   5.  (sb from sb; вжив. переважно у пасивному стані) 
      відрива́ти

       

      (кого від кого)

      ;
      розлуча́ти

       

      (кого з ким)
      At the age of six, the boy was wrenched from his parents. - У шість років хлопчика розлучили з батьками.
   6.  (sth) 
      закручувати [гайковим] ключем

       

      (що)
   7.  ([арх.]; [мисл.]) 
      1. змінювати напрямок руху під кутом, меншим за прямий

          

         (про зайця тощо)
         Syn.: rick
      2.  (sth) 
         змушувати (зайця тощо) змінювати напрямок під кутом, меншим за прямий

**********