1. n. m.
   [ʀ(ə)gʀɛ]  (pl. regrets)
   1. 1. меланхо́лія (ж.)

         ;
         жа́лоба (ж.)

         ;
         скорбо́та (ж.)

         ;
         жаль (ч.)

         ;
         сму́ток (ч.)

         ;
         сум (ч.)
         regret pour nos morts - жалоба за померлими

         regrets éternels - вічна скорбота

         je suis au regret d’annoncer que votre mère est morte - зі смутком повідомляю про смерть вашої матері

         quitter une amie avec regret - із сумом покидати подругу
         Syn.: plainte, déception, résipiscence
         Ant.: consolation
      2. зітха́ння (с.)

         ;
         зневі́ра (ж.)

         ;
         міно́р (ч.)

         ;
         зневі́р’я (с.)
         le regret de ne pas avoir dit "je t’aime" à sa maman - скруха через те, що не сказала "я люблю тебе" мамі

         regrets, craintes et espérance - зневір’я, страхи та сподівання
         Syn.: doléance, soupir
         Ant.: satisfation
      3. ностальгі́я (ж.)

         ;
         журба́ (ж.)

         ;
         зажу́ра (ж.)

         ;
         невдово́лення (с.)

         ;
         нудьга́ (ж.)
         regret du pays natal - нудьга за батьківщиною
         Syn.: nostalgie
   2. 1. каяття́ (с.)
         regret d’avoir offensé le nom de Dieu - каяття через зневаження імені Господа
         Syn.: attrition, résipiscence
      2. розчарува́ння (с.)

         ;
         ре́мство (с.)

         ;
         скру́ха (ж.)

         ;
         ре́мствування (с.)
         mon regret d’avoir passé trois ans à la campagne - розчарування від села, після проведених там трьох років

         le regret de ne pas avoir dit "je t’aime" à sa maman - скруха через те, що не сказала "я люблю тебе" мамі
         Syn.: lamentation, pénitence
   3. 1. до́кі́р (ч.)
         je suis rongé de regrets - мене з’їдають докори сумління
         Syn.: remords
      2. бі́дкання (с.)

         ;
         наріка́ння (с.)

         ;
         порі́кування (с.)

**********