1. adj.
   [ɛkstʀɛm]  (pl. m. extrêmes; f. extrême, pl. f. extrêmes)
   1. кра́йній

      ;
      грани́чний

      ;
      оста́нній

      ;
      екстре́мний
      l’Extrême-Orient - Далекий Схід

      extrême vieillesse - глибока старість
      Syn.: dernier, final, terminal, ultime
   2. 1. надзвича́йний

         ;
         неймові́рний

         ;
         винятко́вий
         La joie extrême ne l’a pas laissé dormir de la nuit. - Неймовірна радість не давала йому заснути цілу ніч.
         Syn.: grand, intense, exceptionnel, extraordinaire, suprême
      2. глибо́кий

         ;
         несамови́тий

         ;
         нестя́мний

         ;
         шале́ний
         Victor a agi de la sorte par amour extrême de la vérité. - Віктор так вчинив з глибокої любові до правди.
         Syn.: éperdu, passionné, profond
   3. жахли́вий

      ;
      надзвича́йний
      L’actrice a été tuée avec extrême violence. - Актрису вбили з надзвичайною жорстокістю.
      Syn.: affreux
   4. 1. кра́йній

         ;
         радика́льний

         ;
         надмі́рний

         ;
         непомі́рний

         ;
         перебі́льшений
         extrême gauche - крайні ліві; радикальні ліві
         Syn.: excessif, disproportionné, exagéré, immodéré
      2. екстрема́льний

         ;
         ризико́ваний
         Nathalie aime beaucoup les sports extrêmes. - Наталі дуже любить екстремальні види спорту.
         Syn.: hasardeux, risqué, violent
2. n. m.
   [ɛkstʀɛm]  (pl. extrêmes)
   1. кра́йність (ж.)

      ;
      кра́йнощі (мн.)
      Syn.: comble, sommet
   2. протиле́жність (ж.)
      Syn.: antipode, contraire, opposé
   3.  ([матем.]) 
      крайній член пропорції

**********