Find Translation

Source Word/Phrase

Source Language

Target Language

impuissant
  1. adj.[ɛ̃pɥisɑ̃, ɑ̃t]  (pl. m. impuissants; f. impuissante, pl. f. impuissantes)
    1.  ([літ.]) 
      1. безси́лий
        ;
        безси́льний
        La maladie l’a rendu impuissant. - Хвороба зробила його безсилим.
      2. недолу́гий
        ;
        не́мічний
        ;
        кво́лий
        ;
        неду́жий
        ;
        безду́жний
      3. слабки́й
        ;
        слаби́й
        ;
        слабоси́лий
        ;
        слабоси́льний
      4. безпора́дний
        ;
        безпо́мічний
        ;
        недорі́куватий
        Personne ne veut avoir affaire à un homme impuissant comme toi, Oury. - Ніхто не хоче мати справу з такою безпомічною людиною, як ти, Урі.
      5. безза́хи́сний
        ;
        беззбро́йний
        ;
        беззу́бий
      6. безвла́дний
    2. імпоте́нтний
    3.  ([літ.] або [заст.]) 
      1. ма́рний
        ;
        даре́мний
        ;
        задаре́мний
        ;
        надаре́мний
        ;
        пусти́й
      2. неефекти́вний
        Le traitement était impuissant, mais après tous ces jours de repos, papi va mieux. - Лікування було неефективним, але після довгих днів відпочинку, дідусеві вже краще.
    4.  ([літ.], [перен.]) 
      позбавлений креативності, оригінальності
      Cette créatrice de mode est totalement impuissante. - Ця дизайнерка повністю позбавлена оригінальності.
  2. n. m.[ɛ̃pɥisɑ̃]  (pl. impuissants)
    1. людина, яка не здатна діяти
      ;
      слабоду́х (ч.)
      ;
      легкоду́х (ч.)
      Rodolphe parle beaucoup, mais il ne quittera jamais sa femme, c’est un impuissant. - Родольф багато говорить, але він ніколи не покине свою дружину, він легкодух.
    2. імпоте́нт (ч.)
      Syn.: babilan