1. adj.
   [ʒɑ̃ti, ij]  (pl. m. gentils; f. gentille, pl. f. gentilles)
   1.  ([арх.]) 
      1. шляхе́тний
         Syn.: noble
      2. благоро́дний

         ;
         великоду́шний
         Syn.: généreux
      3. смі́ли́вий

         ;
         хоро́брий

         ;
         відва́жний
         Syn.: brave, vaillant, preux
   2. 1. приві́тний

         ;
         люб’я́зний
         Syn.: aimable, avenant
      2. вві́чливий

         ;
         ґре́чний

         ;
         гала́нтний

         ;
         че́мний
         Syn.: aimable
   3. ми́лий

      ;
      га́рний

      ;
      прива́бливий

      ;
      приє́мний

      ;
      чарівни́й
      Syn.: agréable, aimable, beau, captivant, charmant, gracieux, joli, mignon, plaisant
   4. до́брий
      Tu es trop gentille envers moi. - Ти надто добра до мене.
      Syn.: bon, aimable
   5. че́мний

      ;
      слухня́ний
      Si tu es gentil, tu obtiendras un cadeaux. - Якщо будеш чемним, отримаєш подарунок.
      Syn.: sage
   6. ні́жний

      ;
      ла́гідний
      Les mots gentils de la mère ont rassuré son enfant. - Лагідні слова матері заспокоїли дитину.
      Syn.: doux, tendre
   7. кругле́нький

      ;
      вели́кий

      ;
      чима́ли́й

      ;
      чимале́нький
      Cela a dû te coûter une gentille somme. - Ти, мабуть, заплатив за це кругленьку суму.
      Syn.: coquet
   8.  ([рідк.]) 
      язи́чницький

      ;
      пога́нський

      ;
      неві́рний
      Leurs ancêtres faisaient partie des peuples gentils. - Їхні предки бути невірними.
2. n. m.
   [ʒɑ̃ti]  (pl. gentils)
   1.  ([іст.], [реліг.]) 
      язи́чник (ч.)

      ;
      пога́ни́н (ч.)
      Syn.: païen
   2.  ([реліг.]) 
      нехристия́нин (ч.)

      ;
      не́христ (ч.)

      ;
      нехреще́ний (ч.)
      Syn.: infidèle, mécréant

**********