1. n. m.
   [kɔ̃t]  (pl. contes)
   1. 1. ка́зка (ж.)

         ;
         ка́зочка (ж.)

         ;
         нове́ла (ж.)
         ([література])  contes oraux, traditionnels, folkloriques - фольклорна казка

         ([література])  contes merveilleux, fabuleux, fantastiques - фантастичні казки

         ([література])  conte de fées ([література]) ([[literature]] ) - фантастичні казки

         ([література])  morphologie du conte ( étude de Vladimir Propp ) - морфологія казки ( робота В. Я. Проппа про будову казки )

         contes en prose - казкова проза

         le loup de mon conte préféré c’est un méchant - вовк з моєї улюбленої казки ‒ злюка

         réciter un conte - розповідати казочку
         Syn.: nouvelle
      2. ба́йка (ж.)

         ;
         при́смішка (ж.)
         Syn.: fable
      3. брехе́нька (ж.)

         ;
         побрехе́нька (ж.)
         Syn.: baliverne
   2.  ([заст.] або [літ.]) 
      1. ви́гадка (ж.)

         ;
         ви́мисел (ч.)

         ;
         ви́думка (ж.)
         Syn.: fiction, roman
         Ant.: vérité
      2. фанта́зія (ж.)

         ;
         небили́ця (ж.)
         contes/histoires à dormir debout - вигадки / небилиці / байки; украй нудні історії
         Ant.: réalité
      3. жарт (ч.)
         Syn.: blague
      4. плі́тка (ж.)

         ;
         чу́тка (ж.)
         conte bleu - базі́кання (с.); бала́чка (ж.); пустослі́в’я (с.); ба́ли (мн.); балакани́на (ж.)
         Syn.: bruit, calomnie
   3.  ([заст.]) 
      1. ро́зповідь (ж.)

         ;
         до́повідь (ж.)

         ;
         о́повідь (ж.)
         faire le conte d’une aventure - розповідати про свою пригоду
         Syn.: histoire, rapport
      2. ви́клад (ч.)

**********